Життя Докії не змінилося, коли вона подорослішала, бо її продовжувала бити мачуха, дівчина не мала подруг, була всім чужа, не мала нікого до себе прихильного. Докію охопила журба, вона часто думала: "За що мене так мучать?", а потім: "Хіба я гірша від інших?".