Лицемірство князя виявляється у тому, що він входить у довіру до дракона, підпоює його, провадить з ним розмови, а потім підступно посилає на смерть. Та більше того, князь наперед вибирає, хто саме з лицарів має вбити дракона, тож дає пану Лавріну голубу стяжку, за якою його повинен впізнати Грицько. Настасія схожа на батька: вона наче й жаліє дракона, але думає лише про себе. У печері вона наважується навіть просити дракона, щоб його випадково не вбив Кельбас, бо той їй зовсім не подобається. Їй потрібно, щоб дракона вбив пан Лаврін, бо тоді вона зможе зустрічатися вночі з його джурою.