Дракон не в прямому сенсі говорив, що вони з Лавріном виродки. Він мав на увазі, що вони обоє не такі, які інші лицарі, натовп, князь. У душі дракона було милосердя до князя, до рідної землі, бо він хотів, щоб Люботинське князівство мало спадкоємців, щоб процвітало. Дракон щиро вірив, що від його смерті залежить щасливе життя людей у його краю. У душі Лавріна було милосердя до дракона, бо ще навіть не дізнавшись від князя правди про дракона, лицар відчув, що Григорій ні в чому не винен. Побачивши сльозу в оці дракона, Лаврін задумався не лише про те, що насправді відбувається, але й про все своє життя.