Спершу Сашкові здалося, що він побачив теля, та підійшовши ближче, хлопчик зрозумів, що це вовк. Хлопчик задерев'янів, а Сіроманець обнюхав його, лизнув на куртці ґудзика і ліг на листя. Сашко потроху відторопів, прийшов до тями і сам сів навпочіпки біля Сіроманця. Вовк потягнувся до нього мордою і ще раз лизнув Сашкове коліно. Сашко погладив Сіроманцеві шию, почухав під горлом. Сіроманцеві це сподобалося. Згодом вони разом шукали портфель хлопчика і вовк знайшов першим.
Для порозуміння Сіроманець лизнув хлопця, і це заспокоїло Сашка. Хлопчик з вовком спілкувалися, наче друзі, адже між ними панувала довіра.