Малик Галина — Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії

У Недоладії живуть не доведені до ладу справи. Ці справи з реального життя людей потрапляють у Недоладію з допомогою чарів карлика Недочеревика. Наприклад, Недоладько потрапив у цю країну, бо один хлопчик не домалював йому ліве вухо. З країни Недоладії не було дороги додому: на півночі живуть абияки, на заході — якоськи, а на півдні та сході — сяк-таки. Недоладією править Недороль Десятий. Назва країни говорить про те, що в ній усе не до ладу, усі речі і істоти не мають нормального вигляду.

Сміливішою є маленька Аля. Коли Недороль побачив Недорадника й Алю, він затремтів, подумавши, що дівчинка розповіла йому все з нічної розмови. І в цей момент з його голови злетіла корона. До неї кинувся Недорадник, проте Аля його випередила й, схопивши корону, віддала її власникові. Король настільки боявся Першого Недорадника, що підписав наказ, згідно з яким Алю було засуджено до страти. Він навіть не подумав, що міг наважитись заперечити Недораднику, адже дівчинка зовсім не заслуговувала на таке.

На мою думку, Недочеревика можна вважати злодієм, бо він забирав дітей без будь-якого попередження, діти ж зовсім не вели обліку своїх недороблених справ, не знали, скільки їх назбиралося, не знали про символічне число 100. Було б краще, якби Недочеревик якось попереджував дітей, щоб вони виконували свої справи до кінця, інакше він їх забере. З іншого боку, Недочеревика можна виправдати, адже він таким чином карає і вчить дітей того, що все треба доводити до ладу. Тому після його "науки" такі неорганізовані діти завжди доводитимуть справи до хорошого результату.

Про Алю можна так сказати. Наприклад, вона відкладала вишивання рушничка, ніколи не доїдала, не допивала, не домальовувала, навіть не могла доплести другу косу і ходила цілий день лиш з однією.

Зі словами Недороля можна погодитись. Перший Недорадник не мав голови, і він був обмеженим у своїх можливостях, його думки заполонило лише бажання здобути корону. Але ще гірше – не мати душі, як Недочеревик. Бо душею людина відчуває, співчуває, небайдужа до чужого горя, а без душі вона підступна, свідомо чинить зло.

Дівчинка пам'ятала, що надворі на неї чекає Недоладько, який обіцяв чекати навіть сто років. Вона боялася, щоб він не турбувався і згадала його слова й уявила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років. Тому вона відмовилася від бажання одразу перенестися додому.

Коли Аля потрапляє до зачарованого будиночка, читач хвилюється за дівчинку, намагається вгадати, що буде далі. Дівчинка йде коридором, з обох боків багато дверей, але всі замкнені. Аля звернула в інші коридори, але їм не було кінця. Завдяки опису безкінечних коридорів, які нікуди не приводять, дверей, які не відмикаються, авторка створює атмосферу небезпеки. Коли дівчинка виявляє, що тут можуть бути виконані будь-які її бажання, вона отримує ключик, який відчиняє одні з дверей...

Недоквартирка була дивною чотирикутною бабусею, у якої голова була обв'язана хусткою, кінці якої стирчали, як заячі вуха. Вузлик скріплювався гвинтиком. Стара була дуже застудженою. Аля дізналася, що якось один тато попросив свого сина закрутити гвинтика на защіпці старої віконної кватирки. Проте хлопчикові треба було бігти на футбол, і він не докрутив гвинтика й гайнув у двір. Тому через протяг у бабусі Недокватирки постійний нежить, кашель, бронхіт і радикуліт...

Відповідальність – це покладений на когось або взятий на себе обов'язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. Від початку і до кінця повісті відповідальними були Недоладько, Недопопелюшка, Недотиждень, а стала з часом відповідальною Аля.

В історії про Алю дівчинка перемагає саму себе, адже більше не відкладає свої справи, а доводить їх до кінця. Зокрема, вона домальовує голову Першому Недораднику, він назавжди зникає з Недоладії, і всі живуть там щасливо.