Лотоцький Антін — Михайло-семиліток

У творі присутні елементи фантастичного. Наприклад, зображено чорних духів, коня, у якого виросли крила, Михайлик перемагає сам усіх печенігів. Твір має багато схожого з казкою: традиційний зачин ("Було се дуже давно…"), традиційну кінцівку ("Сидить він там і ніколи не старіється…"), фантастичні перетворення і перебільшення (від Михайлика вдарила ясність, він узяв Золоті ворота на золоті стремена). Твір не можна назвати казкою, бо в ньому є також елементи народного переказу...

У творі згадується про князя Володимира. Його ім'я – це синонім поняття Володар (той, що володіє миром – тобто великою громадою, державою). В історичного персонажа – князя Володимира Святославича – було 16 дітей, один із них – славний на весь світ Ярослав Мудрий. Але Михайла серед княжих синів не було. І текст оповіді яскраво вказує на божественне, небесне походження героя. Михайло – один з архангелів, які поборюють на землі зло. Його вважають охоронцем Києва і всієї української землі...

Сили добра – Михайлик, кияни, які не підкорилися чорним духам. Сили зла – печеніги, ворожбити, Лихослав. Страшніші приховані вороги, якими часто можуть бути і найближчі люди. Наприклад, рідний брат Михайла – Лихослав, ненавидів брата і робив усе, щоб самому стати князем.

Ці слова Михайлика мають віршовану форму, щоб надати їм більшої експресивності, сильнішого звучання. Можливо, цей виступ змусить народ задуматися над ганебним рішенням, над тим, що слід прислухатися власного розуму, адже була й меншість киян, яка не піддалася впливові чорних духів.

Михайлик – молоденький, славний стрілець, славний лицар, душа народу, йому не треба вчитися воювати. Він щирий, рішучий, сміливий, відповідальний. Його найбільша сила – віра у Бога, у перемогу над ворогами, у те, що народ прийде до свідомості, яка в нього сила.

Як можна вплинути на людей, щоб вони не піддавалися негативу і мали чітку громадянську позицію?

З думкою Михайлика-семилітка можна погодитися, бо український народ часто несвідомий своєї сили. На мою думку, вона полягає у єдності, згуртованості, вірі у свої сили. Історія вчить наш народ, що у відповідальні моменти потрібно бути організованими, мати спільний погляд на майбутнє, бути на сторожі через зрадників. Адже хто зраджує, зрікається своїх і намагається відкупитися від ворога людьми, замість того, щоб битися за всіх – в результаті програє.

Ворожбити називали його душею народу, бо він був силою Києва, завдяки йому жоден ворог не міг захопити місто. Душа безсмертна і становить сутність життя людини. Щоб здобути місто, печенігам треба було спершу дістати звідти Михайлика.

Спочатку кияни зовсім не хотіли віддавати Михайлика, бо любили його і бачили в ньому доброту й хоробрість, вбачали у ньому майбутнього князя. Та згодом чорні духи почали намовляти старшого сина князя Володимира Лихослава. Його і можна назвати зрадником, бо це був недобрий чоловік, лютий та хитрий. Лихославу не подобалося, що народ так любить його брата. Саме під впливом слів Лихослава більшість киян погодилися віддати Михайла...

Поміркуй, чи сьогодні українці усвідомили свою міць? Чи повернувся на нашу землю Михайло-семиліток?

"Не верну я до тебе, аж поки весь народ не дійде свідомості, хто він, яка в нього сила", — так сказав Михайло до киян. Ці слова означають, що український народ особливий, що його сила у єдності і вірі, але він цього не усвідомлює. Навіть сьогодні ще не всі українці усвідомили свою міць. На землю досі не повернувся Михайло-семиліток, але це означає, що він охороняє народ. Для цього Михайлик і зник на довгий час.

Ці слова означали, що Михайликові не потрібно було вчитися воювати, він вмів це робити з народження. Якщо батько пустив би його, вороги були б переможені.