Іван Крилов

Байки І. Крилова написані близько двохсот років тому. У них говориться про те, що завжди хвилювало й буде хвилювати людей. Про добро і зло, про малодушність і підступництво, про розум, талант і дурість. У крилатих виразах криловських байок — уся мудрість великого байкаря: "скупой теряет все, желая все достать"; "услужливый дурак опаснее врага"; "сила без ума — сокровище плохое"; "а вору дай хоть миллион — он воровать не перестанет"; "почти у всех во всем один расчет: кого кто лучше проведет и кто хитрей кого обманет"; "ты сер, а я, приятель, сед" тощо.

I. Крилов відомий як редактор сатиричного журналу "Почта духов". Він чудово грав на скрипці, але професіоналом не став. Славу Крилову принесли байки, в яких він справді досяг рівня високого мистецтва.

Кожна байка Крилова — це "ларчик с секретом". У ньому є і мудра порада, і застереження, і прохання. Почути голос автора дано не всім. Ті, хто хоче позбутися вад і недоліків, почують і зроблять висновки. Чванливий, самозакоханий, нечесний не знайде в байці нічого корисного для себе. Під масками Ведмедя, Лисиці, Вовка й інших тварин і птахів ховаються люди. Байкар помічає й осміює всі негативні якості людини: лестощі, боягузтво, безчесність, користь, неправду, заздрість, хитрість.