Ці слова Гіґінс говорить Елізі у першій дії. Він (тоді ще пан із записником) з полум'яним запалом соромить Елізу: "Особа, що видає такі огидні й бридкі звуки, не має жодних прав: ані десь бути, ані взагалі існувати. Згадайте, що ви живе створіння, наділене душею і даром виразного мовлення; що ваша рідна мова – це мова Шекспіра і Мілтона, мова, якою видано Біблію. А ви сидите тут і квокчете, як та курка". Безумовно, Гіггінс тут виявляє надмірну суворість до тих, хто з об'єктивних причин не є зразковим носієм мови. Він також демонструє і зверхність до самої Елізи, яка, зрозуміло, не мала жодних умов для належної освіти. Водночас його слова про англійську мову не можуть не викликати симпатії, вони звучать як спонтанне зізнання в любові до рідної мови
Кого й чому Гіггінс назвав "втіленням глуму з англійської мови"? Дайте оцінку його поведінці.
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Пігмаліон"
- Поміркуйте, чому стверджують, що в тексті "Пігмаліона" поряд з ознаками драматичного твору відчутні ознаки епосу. У чому це конкретно виявляється?
- Доведіть або спростуйте таке твердження: "Парадокс пронизує весь текст п'єси "Пігмаліон"".
- Яку рису творчості Б. Шоу ви можете визначити як головну?
- Чи можна фінал п'єси назвати відкритим? Аргументуйте свою думку.
- Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу "Пігмаліон"?