Дядько вирішив показати Петрові справжнє життя і те, що на світі є горе, значно більше, ніж сліпота. Максим говорив якось, що хлопця оточують звуки, рух, тепло, любов. Багато хто віддав би світло очей за те, чим хлопець нехтує, як безумець. Але він надто егоїстично носиться зі своїм горем... Юнак закричав, що це неправда, і він хотів би помінятися життям з останнім жебраком і навіть заздрить Єгорові, тому, що на дзвіниці. А навесні дядько повів Петра до сліпих жебраків і запропонував зазнати долі цих нещасних...