Незабаром після переїзду до Франції Гайне створив велику поетичну збірку "Нові вірші". Сюди увійшли ліричні вірші й політична сатира, що стала основним жанром Гайне в 40-ві роки. Сатира була спрямована проти німецьких націоналістів-тевтономанів, які скрізь галасували про винятковість німецької нації та її войовничість. Такою була поема "Німеччина. Зимова казка" — вершина політичної поезії Гайне.
Останню збірку "Романцеро" Гайне склав у роки важкої недуги, яка прикупала його до ліжка на вісім років. Але самоіронія, жага творчості допомогли поету залишатися людиною мислячою. Він назвав себе тоді вартовим, який стоїть на передових позиціях і приречений на загибель:
Свободен поэт! Мое слабеет тело...
Один упал — другой сменил бойца.
Но не сдаюсь! Еще оружье цело,
И только жизнь иссякла до конца.
Г. Гайне помер 17 лютого 1856 року й був похований на Монмартрському цвинтарі в Парижі.