Золотоволоса красуня співає на тлі вечірнього неба під плескіт рейнських хвиль. Її пісня вабить рибалку, який гине в бурхливому вирі біля скелі Лорелей. Гайне не описує детально ні красуні, ні загибелі рибалки. Образ Лорелей є символом кохання в його різних аспектах – краса, чарівність, стихійна сила, фатальність. Наслідуючи оригінал, перекладач підкреслює неземну красу Лорелей, яка сидить на скелі й співає пісні. Вона освітлена вечірніми променями, шати її блискучі, коси золоті, вона розчісує їх золотим гребенем… Чарівне світло й спів ваблять рибалок до Лорелей. Використовуючи форми української народної творчості ("шати", "круча", "ген на шпилях гірських" та ін.), перекладач наближається до фольклорної основи німецького оригіналу.