Опинившись у Дворі чудес, городищі злодіїв, Гренгуар постав перед його королем – Клопеном Труйльфу. Поет не зміг пояснити, як тут опинився, а потім збрехав, що сам хоче стати волоцюгою. Клопен влаштував випробування з однією умовою: коли не вийде – Гренгуара повісять. Гренгуару не вдалося пройти це випробування, тому Клопен наказав повісити його. Та за їхнім звичаєм не можна повісити людину, не спитавши, чи не знайдеться жінки, яка захоче його собі взяти. Саме в цей час прийшла Есмеральда. Вона і врятувала Гренгуара. Автор зображує реакцію натовпу на появу дівчини, щоб показати її незвичайність. Вона – уособлення невинності і вроди, "незвичайне створіння", краса якого мала владу над іншими, навіть над Двором чудес. Есмеральда мала такий вплив на людей, бо серед бруду, потворності, брехні волоцюг вона була втіленням добра і краси, гармонії прекрасного тіла і душі.