Віктор Гюго дав роману назву Собору Паризької Богоматері. Середньовічна церква мала неабияку владу над почуттями людей. Письменник захоплюється цією величною спорудою, витвором людського розуму, людських рук. "Патріарх французьких соборів, шляхетний і величний, що являє собою величезну кам'яну симфонію, колосальний витвір людини, чудове поєднання всіх сил цілої епохи, – пише Віктор Гюго, – фантазія робітника, геній художника, витвір, подібний творінню Бога: різнобарвний і вічний…". Собор – культова споруда для виконання релігійних обрядів. Сюди люди йдуть із завмиранням у серці, з вірою у світле, з надією на захист вищих сил, з любов'ю до Бога. Тут люди сповідаються, очищаються. Та саме Собор у романі стає ареною жахливих подій, саме Собор уособлює в собі фатум, долю героїв роману. Таким чином, Собор виростає до образу-символу. Використовуючи прийом контрасту, автор на тлі піднесеного, духовного розглядає історичний процес як боротьбу добра і зла.
Собор Паризької Богоматері – чи не найголовніший романтичний герой твору, опису якого автор присвячує окремий розділ і до якого раз у раз повертається у різних епізодах. Собор для В. Гюго – це не лише величний пам'ятник середньовічної старовини, а й славетне минуле Франції, неповторна історична і культурна цінність, створена руками геніального народу. З болем констатує письменник, що головними ворогами цієї чудової пам'ятки готичної культури виявилися не природні стихії і навіть не час, а люди, до того ж причетні до мистецтва. Саме вони познищували велику кількість статуй, покалічили і по-варварському перебудували його, позбавили безлічі неповторних деталей. "Так чудове мистецтво, – робить гіркий висновок письменник, – створене вандалами, було вбите академіками". Саме з Собором пов'язана доля головних героїв, у ньому перетинаються шляхи багатьох із них. Інколи він постав перед читачем мов жива істота; не випадково Квазімодо обирав своїми співрозмовниками потворні статуї його порталу або святих чи навіть фантастичні страховиська. Та найбільше він любить його дзвони і аж шаленів, трохи чуючи їхню могутню музику.