Вперше серце головного героя озвалося, коли він побачив напис на дошці, який зробив сам. "…раптом за його плечима, на нестертому другому боці дошки я побачив щось таке, від чого вперше, відколи я опинився в цьому мертвому домі, озвалося моє серце, десь у потаємному його куточку зринув переляк, глибокий і страшний, і воно закалатало в мене в грудях — на дошці був напис моєю рукою. Угорі, у найвищому рядку. Я знаю свою руку; побачити своє письмо — гірше, ніж побачити себе самого в дзеркалі, — куди більше ймовірності. Ідентичність власного письма я вже ніяк не міг узяти під сумнів. Усе інше не було ще доказом: ані "Медея", ні Ніцше, ні динарський профіль верховинця з кінофільму, ні банани з Того, ні навіть слід хреста над дверима, усе це могло бути й по всіх інших школах. Та навряд щоб по інших школах писали на дошках моєю рукою. Он він, ще й досі там, той вислів, який нам звеліли тоді написати, у тім безнадійному житті, яке скінчилося всього три місяці тому "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."".
Коли вперше озвалося його серце?
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."
- Чому доволі довго ніщо не підказувало юнаку, що він перебуває в рідній школі?
- Яку роль в оповіданні відіграють спогади героя про його мирне життя (про в'язку бананів, картину Фейєрбаха, молоко, хрест, від якого залишився слід над дверима, й інші реалії та предмети)?
- Поясніть, яке значення для розуміння оповідання мають коментарі.
- Чому фраза недописана?
- Як ви думаєте, чому ідеологи "коричневої чуми" виховували юне покоління саме на прикладі спартанців? Чого, на ваш погляд, вони прагнули цим досягти?