Автор оповідання ставиться до Лобо з повагою, дарма що вовк завдавав скотарям стільки шкоди. Розповідач називає вовка "могутнім володарем", захоплюється його розмірами, розумом. На прохання друга приїхати в Курумпо, розповідач "погодився без вагань, радіючи можливості познайомитися з її ватажком". Він наводить читачеві приклади надзвичайної кмітливості Лобо (коли той не ковтнув жодної принади, а ніс усі в пащі; коли вовк напав на отару, але спершу загриз цапів). Коли ж вовк потрапив у пастки, розповідач говорить: "Щось схоже на жалість ворухнулося у мене в грудях, коли я збирався вчинити з ним те, що він звично робив зі своїми жертвами".
Чи відчувається в оповіданні ставлення автора до головного героя? Доведіть свої міркування текстом.
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Лобо – володар Курумпо"
- Розкажіть, яким способом мисливці заманили хижака. Чому вони вирішили діяти саме так?
- Чи змінилася поведінка Лобо після втрати подруги? Які деталі свідчать про його глибокі страждання?
- Чого навчає оповідання "Лобо – володар Курумпо"?
- Поясніть, чому автор назвав старого вовка "могутнім володарем, чия свавільна влада простяглася на весь край". Чи згодні ви з таким визначенням?
- Про яке ставлення Лобо до інших вовків зграї свідчить епізод із капканами.