Публій Овідій Назон
Мистецтво кохання
Переклад А.Содомори
КНИГА ПЕРША
001] Хто з-поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,
002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.
003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?
004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?
005] Автомедонт по-мистецькому вмів колісницею править,
006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.
007] Я — за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,
008] Я на любовних стежках — Тіфій і Автомедонт.
009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,
010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.
011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри —
012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.
013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, —
014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.
015] Ту, що її потім Гектор відчув, — непоборну долоню
016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.
017] Учень Хірона — Пелід, мій — Амур-, як свавільні обидва,
018] Так і богині сини — парость Еака й Амур.
019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?
Дивіться також
021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди
022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.
023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:
024] Більшої рани завдасть — краще помщуся йому.
025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,
026] Не запозичив його з лету небесних птахів,
027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,
028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць —
029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем
030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!
031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!
032] Одаль — хто білість ноги довгим одінням окрив!
033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи —
034] Квіти, що потай рвемо, — не про злочинну жагу.
035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,
036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.
037] Друга турбота твоя — щоб обранка й тебе покохала,
038] Третя — аби ця любов не на хвилину була.
039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле —
040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.
041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,
042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.
043] З неба, однак, не впаде вона — добре шукай, котрій скажеш:
044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"
045] Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета —
046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,
047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений — місце,
048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.
049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,
050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.
051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,
052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.
053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,
054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:
055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:
056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"
057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон — у Метімні,
058] Риб — у морській глибині, птаства — між листям дерев,
059] На небосхилі — зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, —
060] Як не сказати, що тут — мати Енея живе?
061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, —
062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.
063] Інших, що вже на порі, полюбляєш — і ними рясніє;
064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.
065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) —
066] Що ж, і з таких не одну — сотні зустрінеш у нас.
067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує
068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,
069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,
070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.
071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши
072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців:
073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали,
074] Тут же — сам батько Данай, грізно підняв він меча.
075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера,
076] Й сьомого — світлого дня для іудеїв усіх.
077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному:
078] Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить.
079] Місце Амура — це ще й судова (хто повірив би?) площа:
080] Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов.
081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери
082] В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є,
083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині:
084] Інших людей захищав — сам вберегтися не вмів.
085] Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої —
086] Власну справу тепер мусить, сердега, вести.
087] От і сміється над ним із сусіднього храму Венера:
088] З гордого опікуна — скромний зробився прохач.
089] Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі:
090] Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі.
091] Не для потіхи лише — для любові чимало тут гідних,
092] Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить.
093] Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,-
094] Кожна поживу несе, в ротику двигає щось;
095] Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть
096] І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть,
097] Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво,
098] Гляну — й вагаюсь не раз, око на кому спинить.
099] І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились:
100] Серед юрби, на виду, спробуй-но цноту шануй!
101] Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив,
102] Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків.
103] Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану,
104] Де просто неба сидів, не під наметом, глядач.
105] На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля
106] В ту, що минула, добу скромним помостом було.
107] Люд не на лавах — на дерні сидів, а кошлате волосся,
108] Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав.
109] Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? —
110] В грудях тим часом горить непереборна жага.
111] Ось невигадливий спів починає сопілка етруська,
112] Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист.
113] Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, — тоді-то володар
114] Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав.
115] І позривалися з місць юнаки — запальні, галасливі,
116] Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі.
117] Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки,
118] Як од голодних вовків ніжна овечка втіка,
119] Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців:
120] Щойно рум'яні були — страх на лиці забілів.
121] Хоч і на всіх він один — неоднаково кожна боїться:
122] Ця рве волосся, а та — наче без тями сидить.
123] Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша,
124] Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та — в біг.
125] От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок,
126] І не одну з-поміж них навіть сам страх прикрашав.
127] Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник,
128] Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю
129] "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди
130] Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі".
131] Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити;
132] За нагороду таку згоден і я воювать!
133] Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри
134] Для миловидих дівчат — наче ті ями-пастки.
135] Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней:
136] Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця.
137] Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців,
138] Погляду, поруху брів не перехоплюють тут.
139] Побіч красуні сідай собі сміло — ніхто не осудить,
140] Боком до неї тулись — слова не скаже ніхто.
141] Хоч не хотіла б — тулитися мусить, бо тісно на лаві,
142] Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі.
143] Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися,
144] Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла:
145] От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же
146] Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай.
147] А понесуть по арені богів урочистим походом —
148] Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.
149] Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди
150] Сяде — ти пальцем чутким зняти її поспіши.
151] Хай і не сяде — зніми все одно: лови будь-який привід,
152] Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою.
153] От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) —
154] Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його.
155] Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш
156] Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.
157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,
158] їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.
159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,
160] Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,
161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,
162] Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.
163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,
164] Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.
165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:
166] Той, хто на рани дививсь,— рану під серцем відчув:
167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,
168] А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, —
169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,
170] Був дотепер глядачем — жертвою станеш нараз.
171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,-
172] Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?
173] В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь —
174] Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.
175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?
176] Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..
177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:
178] Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.
179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:
180] Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!
181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,
182] Хлопець — війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.
183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:
184] Цезарям силу не вік — роду високість дає.
185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:
186] Млява років течія — не перешкода йому.
187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,
188] Хоч у колисці, а все ж — гідний Юпітера був.
189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,
190] Як переможений край — Індію — тирсом жахав!
191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе
192] Й ворога перемогти — мудрість, опіка отця.
193] Славним початком таким не применшиш великого ймення,
194] Перший з-між хлопців тепер, далі — з-між сивих мужів.
195] Є ще брати в тебе — кривду братів поспіши відомстити,
196] Батько є — стань же твердим захисником його прав!
197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог
198] Батьком набуте майно хоче собі загребти.
199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,
200] Правда, пошана богів — ось де знамено твоє.
201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде
202] Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.
203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку:
204] Богом один із вас є, другий — ним буде в свій час.
205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,
206] Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.
207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,
208] Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!
209] Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду
210] Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.
211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш
212] Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе.
213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа,
214] Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить.
215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях —
216] їм уже втеча стрімка не допоможе тепер.
217] Весело те споглядатиме юнь — наші хлопці й дівчата,
218] В кожного з нас у той день щастям душа забринить.
219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то
220] Гори зображені там, ріки, долини які?"
221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала,
222] Хоч би й не знав ти всього — мов про відоме, кажи:
223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма
224] В'ються по плечах, то це — славний на витоки Тігр.
225] Там он вірмени ідуть; ось — Данаєва донька Персіда;
226] Це — славнозвісне колись місто між перських долин.
227] Цей ось і той он — вожді".