Кавказьке крейдяне коло

Бертольт Брехт

КАВКАЗЬКЕ КРЕЙДЯНЕ КОЛО

Переклав Володимир Митрофанов

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Старий селянин, Селянка, Молодий селянин, Молодий робітник – делегати тваринницького колгоспу "Галінський".

Старий селянин, Селянка, Жінка-агроном, Молода трактористка, Поранений солдат, Інші колгоспники т а колгоспниці, Уповноважений із центру, Аркадій Чеїдзе, співець, Музиканти — члени садівницького колгоспу імені Рози Люксембург.

Георгій Абашвілі, губернатор.

Натела, його дружина.

Міхеїл, їхній син.

Шалва, ад'ютант.

Арсен Казбегі, гладкий князь.

Кінний гонець із столиці.

Ніко Міхадзе, Мїко Лоладзе — лікарі

Симон Xахава, солдат.

Груше Вахнадзе, кухонна прислуга.

Троє будівничих.

Ася, Машо, Суліко, Гладка Ніно – покоївки.

Нянька.

Куховарка.

Кухар.

Конюх.

Челядь у палаці губернатора.

Латники й солдати губернатора і великого князя.

Жебраки і прохачі.

Старий селянин-скотар.

Дві вельможні дами.

Господар заїзду.

Слуга в заїзді.

Старший латник.

Солдат Дуб.

Селянка.

Її чоловік.

Троє торговців.

Лаврентій Вахнадзе, брат Груше.

Аніко, його дружина.

Наймит.

Селянка, згодом — свекруха Груше.

Йосиф, її син.

Брат Анастасій, чернець.

Гості на весіллі.

Діти.

Аздак, сільський писар,

Шаува, стражник.

Утікач, він же великий князь.

Бізерган, племінник гладкого князя.

Лікар.

Каліка.

Кривий.

Вимагач.

Лела, невістка господаря заїзду.

Бідна стара селянка.

Іраклій, її свояк, бандит.

Троє сільських багатіїв.

Іло Шуболадзе, Сандро Оболадзе — адвокати

Дуже старе подружжя.

Адвокати.

1. Суперечка за долину

Серед руїн спаленого кавказького села сидять колом, п'ють вино й курять представники двох колгоспів, здебільшого жінки й літні чоловіки, але в серед них і кілька солдатів. Разом з ними — уповноважений державної комісії у справах відбудови, що приїхав із центру.

Селянка ліворуч (показує). Отам, серед пагорбів, ми затримали три фашистських танки, але яблуневий сад був уже знищений.

Старий селянин праворуч. А наша чудова молочна ферма! Лежить у руїнах!

Молода трактористка ліворуч. Це я її підпалила, товаришу.

Пауза.

Уповноважений. А тепер послухайте протокол. До Нуке прибула делегація тваринницького колгоспу "Галінський". Коли почався наступ гітлерівського війська, колгосп за вказівкою керівних органів вивів свої отари на схід. Тепер він хоче повернутися назад у цю долину. Делегація колгоспу оглянула село й навколишні землі і встановила, що все тут дуже зруйноване.

Делегати, що сидять праворуч, ствердно кивають головами.

В той же час сусідній садівницький колгосп імені Рози Люксембург (до тих, що сидять ліворуч) порушує питання про те, щоб передати йому колишні землі колгоспу "Галінський" під садівництво й виноградарство, бо пасовиська там кепські. Як уповноважений комісії у справах відбудови, я пропоную обом колгоспам самим вирішити, чи повертатися сюди колгоспові "Галінський", чи ні.

Старий праворуч. Передусім я ще раз протестую проти обмеження часу на виступи. Ми добиралися сюди з колгоспу "Галінський" три дні й три ночі, а тепер, бачте, нам дають на суперечку всього півдня!

Поранений солдат ліворуч. Товаришу, в нас тепер не так багато сіл, не так багато робочих рук і не так багато часу.

Молода трактористка. На всі радощі життя має бути своя норма. Норма на тютюн, норма на вино, норма на суперечки.

Старий праворуч (зітхав). Хай їм лиха година, тим фашистам! Отож перейду відразу до суті і поясню вам, чому ми хочемо забрати назад нашу долину. На це в нас чимало підстав, але я почну з найпростіших. Макіне Абакідзе, розгорни-но сир.

Селянка праворуч витягав з кошика велику голову сиру, загорнену в полотнину. Оплески, сміх.

Старий праворуч. Прошу, товариші, призволяйтеся.

Старий селянин ліворуч (недовірливо). Це що ж — задобрити нас хочете?

Старий праворуч (під загальний сміх). Хіба ж тебе задобриш, Зурабе, такого злодіяку! Знаємо тебе — ти й сир з'їси, і долину забереш.

Сміх.

Єдине, чого я від тебе хочу,— це чесної відповіді. До смаку тобі цей сир?

Старий ліворуч. Ось тобі моя відповідь: так.

Старий праворуч. О-он як. (Засмучено). Авжеж, я мав би знати, що ти нічого не тямиш у сирі.

Старий ліворуч. А це чому? Кажу ж тобі — сир мені смакує.

Старий праворуч. А тому, що не може він смакувати. Тому, що він не такий, як був колись. А чому він не такий? Тому, що нашим вівцям нова трава смакує гірше, ніж та, що була. Трава не та, і сир не той, ось у чому річ. Я прошу записати це до протоколу.

Старий ліворуч. Але ж сир у вас чудовий.

Старий праворуч. Він не чудовий, він заледве пристойний. Нове пасовисько — не пасовисько, хоч би що вам казали молоді. А я кажу, що там жити не можна. Та там уранці навіть ранком як слід не пахне!

Дехто сміється.

Уповноважений. Ти не гнівайся, що вони сміються, але вони тебе розуміють. Товариші, чому людина любить свій рідний край? А ось чому. Хліб там смачніший, небо — вище, повітря — запашніше, голоси — дзвінкіші, земля — щедріша. Хіба не так?

Старий праворуч. Ця долина споконвіку належала нам.

Солдат. Як то споконвіку? Ніщо нікому не може належати споконвіку. Ти й сам, коли був молодий, належав не собі, а князеві Казбегі.

Старий праворуч. За законом долина належить нам.

Молода трактористка. Закони кожного разу теж треба переглядати: чи слушні вони на сьогодні.

Старий праворуч. Воно-то так. Та чи однаково, яке дерево стоїть коло хати, де ти народився? Або які в тебе сусіди — чи це однаково? А ми хочемо повернутися бодай для того, щоб мати сусідами вас, злодіяк. Посмійтеся знову, як хочете.

Старий ліворуч (сміється). Чому ж тоді ти не хочеш спокійно послухати, що скаже про цю долину твоя "сусідка", наш агроном Като Вахтангівна?

Селянка праворуч. Ми сказали про нашу долину ще далеко не все, що мали сказати. Адже хати зруйновано не всі, та й від ферми принаймні фундамент зостався.

загрузка...

Уповноважений. І тут, і там ви маєте право на допомогу держави, вам про це відомо.

Селянка праворуч. Товаришу уповноважений, ми ж тут не торгуватися зібрались. Я не можу забрати твою шапку й надягти на тебе іншу, бо вона, мовляв, краща. Вона, може, й краща, але тобі твоя більше до вподоби.

Молода трактористка. Земля — це тобі не шапка, товаришко, в нашій країні порядки інші.

Уповноважений. Не треба сваритися. Ваша правда, на землю треба дивитись насамперед як на знаряддя виробництва, з допомогою якого люди здобувають матеріальні блага; але справедливо й те, що не можна нехтувати їхньою любов'ю до певного місця. Отож, перше ніж дискутувати далі, я пропоную, щоб товариші з колгоспу "Галінський" пояснили, які вони мають наміри щодо спірної долини.

Старий праворуч. Згода!

Старий ліворуч. Атож, нехай Като скаже.

Уповноважений. Товаришко агроном!

Агроном ліворуч (підводиться, на ній військова форма). Товариші, минулої зими ми партизанили в тутешніх горах і часто розмовляли про те, що коли звідси виб'ють німців, тут можна буде відновити і набагато розширити садівництво. Я розробила проект системи зрошення. Якщо спорудити греблю на нашому гірському озері, ми зможемо обводнити триста гектарів неродючої землі. Тоді наш колгосп міг би розвивати не тільки садівництво, а й виноградарство. Але цей проект окупить себе лише в тому разі, якщо нам передадуть спірну долину колгоспу "Галінський". Отут у мене розрахунки. (Подає уповноваженому теку з паперами).

Старий праворуч. Запишіть до протоколу, що наш колгосп мав намір побудувати новий кінний завод.

Молода трактористка. Товариші, цей проект створювався в ті дні і ночі, коли нам за оселю були гори й навіть для тих двох-трьох гвинтівок, що в нас були, ми часом не мали патронів. Не кажу вже про те, що й олівця ніде було взяти.

Схвальний гомін з обох боків.

С т а р и й праворуч. Складаємо подяку товаришам із колгоспу імені Рози Люксембург і всім, хто захищав Батьківщину!

Присутні тиснуть одне одному руки й обіймаються.

Селянка ліворуч. Ми мріяли тоді про те,, щоб наші солдати, наші й ваші чоловіки, повернулися й побачили свою рідну землю ще кращою, щедрішою.

Молода трактористка. Як сказав поет Володимир Маяковський:

"Народів радянських

країна Країною розуму

бути повинна".

Делегати, що сиділи праворуч, за винятком старого, підводяться й разом з уповноваженим розглядають креслення агронома.

Чути вигуки. Як це вода спадатиме з височини двадцять два метри?

— А цю скелю треба підірвати!

— Власне, їм потрібні лише цемент і динаміт.

— Вони примусять воду спуститися сюди, наниз, оце-то штука!

Дуже молодий робітник праворуч (до старого, що сидить праворуч). Вони зросять усю землю між горами, ти тільки подивись, Іліко.

Старий праворуч. Нема чого мені там дивитися. Я й так знав, що проект буде хороший. Навіщо мені самому лізти під пістолета.

Солдат. Та вони ж націлюють на тебе не пістолета, а олівця!

Сміх.

Старий праворуч (похмуро підводиться і йде дивитися на креслення). На нашу біду, ці злодіяки добре знають, що перед машинами та проектами ніхто з нас не встоїть.

Селянка праворуч. Іліко Берешвілі, ти ж сам завжди надокучаєш усім новими проектами, хто Цього не знає!

Уповноважений. То що ж мені писати до протоколу? Писати, що ваш колгосп згоден передати їм цю долину для здійснення їхнього проекту?

Селянка праворуч. Я за те, щоб передати. А ти як, Іліко?

Старий праворуч (розглядаючи креслення). Я хотів би, щоб ви дали нам копії цих креслень.

Селянка праворуч. Тоді можна сідати до столу. Якщо він одержить креслення й матиме змогу поміркувати над ними — вважайте, що долина ваша. Я його знаю. Та й усі в нас такі.

Делегати, сміючись, знов обіймаються.

Старий ліворуч. Хай живе колгосп "Галінський"! Хай щастить вам з новим кінним заводом!

Селянка ліворуч. Товариші, на честь наших гостей, делегатів колгоспу "Галінський", і уповноваженого з центру, ми покажемо виставу за участю співця Аркадія Чеїдзе. Вона має дещо спільне з нашою справою.

Схвальний гомін, оплески. Молода трактористка біжить по співця.

Селянка праворуч. Тільки глядіть, товариші, щоб вистава була добра — адже ми платимо за неї цілою долиною!

Селянка ліворуч. Аркадій Чеїдзе знає напам'ять двадцять одну тисячу віршів.

Старий ліворуч. Ми розучили п'єсу під його керівництвом. А його залучити до себе ой як важко! Ви б там, товаришу уповноважений, подбали у вашій плановій комісії, щоб він частіше заглядав до нас на північ.

Уповноважений.

1 2 3 4 5 6 7