Я сповіщу вам відповідь її.
Річард Прощайте! Віднесіть їй мій цілунок.
Королева Єлизавета виходить.
Здалась-таки дурна й нестала жінка!
Швидко входить Реткліф, за ним К є т с б 1.
Ну що, які новини?
Реткліф До західного берега, владарю,
Підплив потужний флот; туди біжать
Непевних, ненадійних друзів юрми —
Без зброї, не щоб ворога відбити.
Гадають, ніби Річмонд флот привів
І жде, вітрила склавши, допомоги,
Що Бекінгем для висадки подасть.
Річард Скоріш гінця до Норфолка! Скачи
Ти, Реткліфе, чи Кетсбі. Де він?
Кетсбі Тут я,
Мілорде.
Річард Тож до герцога, мій Кетсбі!
Кетсбі Лечу, державче мій, лечу стрілою.
Річард Ти ж, Реткліфе, до Солсбері спіши.
Приїдеш, то...
(До Кетсбі)
Чого стоїш, ледащо?
Чому не їдеш, телепню недбалий?
Кетсбі Прошу величність вашу об'явити,
Що герцогу сказати я повинен.
Річард Ах, правда, любий Кетсбі. Передай,
Щоб якнайбільше війська він зібрав
І мчав би з ним у Солсбері до мене.
Кетсбі Спішу.
(Виходить)
Реткліф Що в Солсбері робить мені, мілорде?
Річард Чого ж тобі, як сам туди я їду?
Реткліф Мене, мілорде, ви туди послали.
Річард Я передумав.
Входить С т є н л і.
Стенлі, ЩО нового?
Стенлі Новин — ні добрих, щоб мілорда втішить,
Ні злих нема, щоб я сказать не смів.
Річард Оце так загадка — ні злих, ні добрих.
Не краще все сказати напростець?
Ще раз: які новини?
Стенлі Річмонд — в морі.
Річард Бодай би в тому морі він втопився,
Цей ренегат лякливий! Що ж він робить?
Стенлі Не знаю, володарю, та, здається...
Річард Ну, що ж здається?
Стенлі Що Дорсет, Бекінгем і Мортон кличуть
його корони Англії шукати.
Річард Хіба мій трон спустів? Чи випав меч?
Чи вмер король? Чи влада занепала?
Чи не нащадок Йорка тут король?
Чи інший є, крім нас, нащадок Йорка?
Скажи, чого ж це він у море вийшов?
Стенлі Не знаю інших я причин, державче.
Річард Щоб стати вашим королем, іде він.
Чого іде валлієць, ти не знаєш?
Боюсь, що зрадиш ти й втечеш до нього.
Стенлі Даремна ця підозра, володарю!
Річард То де ж твої війська, щоб їх відбити?
Де ленники твої? Де вірні слуги?
Чи не втекли на захід — помагати
Бунтівникам у висадці на берег?
Стенлі На півночі мої, владарю, друзі.
Річард Холодні друзі! Нащо північ їм —
На заході нам служба їх потрібна.
Стенлі їм не було наказу, мій державче.
Як відпустити зволите мене,
Зберу я друзів і зустріну вас
Там, де величність ваша побажає.
Річард А, хочеш ти до Річмонда податись!
Не вірю я тобі.
Стенлі Владарю мій,
Мене підозрювать нема причини.
Ні, зрадником не був я і не буду.
Річард То йди, збирай війська. А син твій Джордж
Щоб міцно голова його трималась.
Стенлі Чиніть з ним так, як доведу я вірність.
(Виходить)
Входить 1-й гонець.
1-й гонець Державче милостивий, з Девоншіру
Від друзів вірних звістку я привіз:
Сер Едвард Кортні й старший брат його,
Ексетерський єпископ гордовитий,
З юрбою спільників повстали збройно.
Входить 2-й гонець.
2-й гонець Владарю, в Кенті Гілдфорди повстали,
Й весь час нові до них надходять юрми
Бунтівників, і сили їх ростуть.
Входить 3-й гонець.
3-й гонець Державче мій, загони Бекінгема...
Річард Геть, сич! Не досить вже пісень про смерть?
(Б'є його)
Так, так тобі,— принось новини кращі!
3-й гонець
(упавши навколішки)
Приніс величності я вашій звістку,
Що зливами і повіддю страшною
Понищено загони Бекінгема.
Втекти він сам устиг, але куди —
Ніхто не знає.
Річард О, пробач мені!
Ось гаманець мій: хай синці загоїть.
Чи оголошено вже нагороду
Тому, хто зрадника сюди приставить?
3-й гонець
(устаючи)
Скрізь оголошено, державче мій.
Входить 4-й гонець.
4-й гонець Є чутка, володарю, що в Иоркшірі
Лорд Дорсет, Томас Ловел збунтувались.
Та інша вість величність вашу втішить:
Розбила буря флот бретонський; Річмонд
На берег Дорсетшіру човен вислав
Загони розпитати прибережні —
Чи спільники вони йому, чи ні.
Вони відповіли, що Бекінгем
Послав до нього їх; він не повірив, ~^_^
Підняв вітрила й рушив на Бретань,
Річард В похід, в похід! Готова наша зброя —
Як не для бою з ворогом-чужинцем,
То щоб своїх розбить бунтівників!
Входить К є т с б і.
Кетсбі Владарю мій, схопили Бекінгема.
Це добра вість, та й гіршу я повинен
Доповісти: при Мілфорді на берег
З могутнім військом висадився Річмонд.
Річард Скоріше-в Солсбері! За час розмов цих
Бій царський можна виграть чи програти!
Хай хтось мені доставить Бекінгема
У Солсбері, а решта'— всі за мною!
Сурми.
Всі виходять.
СЦЕНА 5
Кімната в домі лорда Стенлі.
Входять Стенлі і священик Крістофер
Е р с в і к.
Стенлі Скажи від мене Річмонду, сер Ерсвік,
Що вепр кривавий держить у хліві
Заручником мойого сина Джорджа.
Повстану я — то сина він скарає:
Лиш острах цей затримує мене.
Скажи, а де тепер державний Річмонд?
Ерсвік В Уельсі — в Пембруку чи в Гарфордвесті.
Стенлі А хто при ньому з іменитих лордів?
Ерсвік Сер Волтер Герберт, воїн славнозвісний,
: Сер Гілберт Толбот і сер Вільям Стенлі,
Лорд Оксфорд, грізний Пембрук, сер Джеме
Блент.
І Райс-ап-Томас із загоном війська,
Й багато ще ім'ям і ділом славних,-
І всі вони ведуть полки на Лондон,
Як боєм шлях не перепинять їм.
Стенлі То поспіши ж, вітай від мене лорда;
. ; 3 листа цього дізнається про все він.
(Віддає листа)
, Прощай,.
ІЧихППЇІТЬ-
ДІЯ ПЯТА
СЦЕНА 1
Солсбері. Відкрите місце.
Входять шериф Вілтшірський і варта з Бекінгемом, якого ве-
дуть на страту.
Бекінгем Король не хоче говорить зі мною?
Шериф Ні, добрий лорде. Тож терплячі будьте.
Бекінгем Едварда діти, Гастінгс, Ріверс, Грей,
Святий король наш Генріх, принц Едвард,
І ви усі, що потайну загибель
Від чорної неправди прийняли!
Якщо смутні і гнівні ваші душі
З-над хмари бачать цю годину мстиву —
Радійте всі з загибелі моєї.
Йїо вартових)
є поминальний день сьогодні, друзі?
Шериф Так, сер.
Бекінгєм Днем судним став мені день поминальний!
В цей день за короля Едварда кликав
На себе кару я, якщо я зраджу
Його дітей чи рідних королеви;
В цей день на себе кликав я погибель
Від зради тих, кому найбільше вірив.
І поминальний день став днем відплати
Моїй пойнятій острахом душі.
Всевидець, із якого я знущався,
Облудні клятви обернув на мене
І дав те справді, що просив я в жарт.
Так вістрям він неправедних мечі
Спрямовує у їхні ж груди. Тяжко
Разять мене прокльони Маргарити.
"В день, як тобі він смутком пройме серце,
Згадай: пророчиця ти, Маргарито!"
Ходім же до ганебного стовпа;
За кривду — кривда, за ганьбу — ганьба!
Виходять.
СЦЕНА 2
Поле біля Темворта.
Входять з барабанним боєм і знаменами Річмонд, Оксфорд, сер
Джеме Блент, сер Волтер Герберт та інші воєначальники
з військами.
Річмонд Товариші по зброї, вірні друзі,
Що тиранії зле ярмо спізнали!
Не стрівши перешкод, ми безборонно
Дійшли до серця нашої вітчизни.
Дістав я від мого вітчима Стенлі
Листа, що нас бадьорістю повнить.
Кривавий вепр, зажерливий і хижий,
Що ниви й виноградники вам нищив,
Пив, як помиї, вашу теплу кров
І нутрощі з вас їв, немов з корита,-
Той вепр у центрі острова заліг,
Під Лестером, як стало нам відомо.
Від Темворта до нього день ходи.
Сміліш, хоробрі друзі, в ім'я бога.
Ще лиш один війни кривавий іспит —=
І ми, як жниво, вічний мир пожнем.
Оксфорд В серцях у нас — по тисячі мечів,
Щоб нелюда кривавого збороти.
Герберт До нас його переметнуться друзі.
Блент Не друзі то: ці друзі — через острах —
Від нього всі втечуть в тяжку хвилину.
Річмонд Тим краще нам. Вперед же, в ім'я бога!
Бистріш, надіє-ластівко, лети!
Дай кожному себе перерости.
Виходять.
СЦЕНА З
Босвортське поле.
Входять король Річард, озброєний, герцог Иорфолк, граф Серрі
таіншізвійськами.
Річард На полі тут поставити намети!
Чого це, Серрі, ви такі хмурні?
Серрі Мій дух стократ світліший, ніж ,мій зір.
Річард Як, Норфолку...
Иорфолк Я тут, державче славний.
Річард Нам, Норфолку, ударів не уникнуть?
Норфолк І їм, і нам дістанеться чимало.
Річард Сюди — намет мій! Тут ночую нині.
Солдати починають напинати королівський намет.
А завтра де? Та чи не все одно!
Тих зрадників відома нам чисельність?
Норфолк їх щонайбільше тисяч шість чи сім.
Річард То, значить, ми від них утричі дужчі.
Та й короля ім'я — міцна твердиня,
А от у ворогів її нема.
Намет скоріш! Ходім огляньмо, лорди,
Які нам переваги дасть місцевість,
Досвідчених візьмім людей з собою.
Не гаймось, не лінуймося лишень,-
Важкий нам, лорди, буде завтра день!
Виходять.
Входять з другого краю поля Річмонд, сер Вільям Брендон, Окс-
форд, сер Джеме Блент та інші лорди. С о л д а т и напинають на-
мет Річмонду.
Річмонд У золоті лягло спочити сонце,
И вогнистий слід ясної колісниці
Віщує нам на завтра гожий день.
Сер Брендон, ви понесете мій прапор.
Ха,й подадуть паперу і чорнила.
В шатрі я план баталії накреслю
І визначу обов'язки вождів,
Між ними нашу рать розподіливши.
Ви, графе Оксфорд, ви, сер Вільям Брендон,
І ви, сер Терберт, тут на час лишіться.
Граф Пембрук зі своїм лишивсь полком.
Мій Бленте, побажайте на добраніч
Від мене графу й попросіть о другій
Годині ночі до мого шатра.
Не скажете, мій добрий капітане,
Де лорда Стенлі полк розташувався?
Блент Як кольору знамен його не сплутав
Я з іншими,— а певен я цього,-
То полк його на південь за півмилі
Стоїть від військ могутніх короля.
Річмонд Як знайдете, мій любий Бленте, спосіб
Без небезпеки з ним поговорити,
То віднесіть йому цей лист важливий.
Блент Клянусь життям, я виконаю все.
Хай бог пошле вам тихий сон, мілорде.
Річмонд Добраніч, Бленте мій. Ходім, панове,
Порадимось про завтрашні діла
В моїм шатрі,— тут холодно і вогко.
Всі входять до намету.
Підходять до королівського намету король Річард, Норфолк, Рет-
к л і ф, Кетсбі та і н ш і.
Річард Котра година?
Кетсбі Вже дев'яту било —
Вечері час.
Річард Вечеряти не буду.
Пришліть мені чорнила і паперу.
Чи зроблено зручнішим мій шолом?
І зброю до намету чи внесли?
Кетсбі Все зроблено, владарю, все готове.
Річард Мій добрий Норфолку, спіши на пост,
Пильнуй, постав надійних вартових.
Норфолк Іду, владарю.
Річард Мій Норфолку, встань з жайворонком завтра.
Норфолк За це ручуся я, владарю.
(Виходить)
Річард Кетсбі!
Кетсбі Я тут. . .
Річард Пошли гінця до Стенлі в полк
З наказом до схід сонця привести
Війська,— а ні, то юний Стенлі, Джордж,
В рів темний ночі вічної впаде.
Кетсбі виходить.
(До одного із слуг) .