Генріх V

Вільям Шекспір

Вільям Шекспір

Генріх V
(переклав Віктор Ружицький)

ДІЙОВІ ОСОБИ

Король Генріх V.
Герцог Глостер, Герцог Бедфорд — брати короля.
Герцог Ексетер — дядько короля.
Герцог Йорк — двоюрідний брат короля.

Граф Солсбері
Граф Вестморленд.
Граф Уорік
Сер Томас Ерпінгем

Граф Кембрідж, Лорд Скруп Мешем, Сер Томас Грей — учасники змови проти короля.

Архієпископ Кентерберійський.
Єпископ Ілійський

Флюелен, Гауер, Макморіс, Джемі — офіцери англійської армії.

Джон Бетс, Олександр Корт, Майкл Вільямс — солдати англійської армії.

Англійський герольд.

Пістоль — прапорщик
Нім — капрал
Бардольф — лейтенант
Хлопчик — їхній слуга.
Спритлі — хазяйка корчми, дружина Пістоля.

Карл VI — король Франції
Королева Ізабелла — його дружина,
Людовік — дофін, їхній син
Принцеса Катаріна — їхня дочка.
Конетабль Франції.

Герцог Бургундський
Герцог Орлеанський
Герцог Бретонський
Герцог Бурбонський

Рамбюр, Гранпре — французькі вельможі.

Комендант Гарфлера.

Монжуа — французький герольд,
Ле Фер — французький солдат.
Французькі посли.

Аліса, фрейліна принцеси Катаріни
Вельможі, офіцери, солдати, городяни, гінці, слуги.
Місце дії —Англія і Франція.

ПРОЛОГ

Входить Хор.

Хор
Якби злетіла муза вогнекрила
Аж ген до осяйних вершин уяви.
То замість глядачів, акторів, сцени
Були б монархи, принци, королівства!
Тоді прибрав би Генріх войовничий
Подобу Марса. Біля ніг його,
Мов ті хорти,— вогонь, і меч, і голод,
Готові розпочати полювання.
Та вибачте за те, що ми посміли
Події славні і людей великих
На простій сцені нашій показати.
Чи півнячий поміст оцей замінить
Простори Франції? Чи вмістить хоч би
Шоломи всі героїв Азенкура?
Даруйте! А хіба займають місце
Кружечки для позначення мільйона?
Дозвольте й нам, як цифрам всемогутнім,
Уяву буйну розпалити в вас.
Тож припустімо, що доволі місця
На сцені. Два могутні королівства
Вона вмістила — грізних ворогів,
Розділених протокою морською.
Умовність гри уява хай розвіє:
Коли один вояк на сцену вийде,
Вважайте — ціле військо перед вами;
Коли про коней мова — уявляйте,
Що землю б'ють копитами вони;
У пишних шатах уявіть державців;
Перенесіть і час, і місце дії;
Хай те, що відбувалося роками,
Займе годину. Хор вам допоможе
Все з'ясувати, як актору гоже.
Пролог скінчився. Отже, стежте пильно,
Терпіння майте і судіть прихильно.

(Виходить)

ДІЯ ПЕРША

СЦЕНА 1

Лондон. Вітальня в королівському палаці.

Входять архієпископ Кентерберійський та єпископ Ілійський.
загрузка...

Архієпископ
Мій пане, новина: проект закону,
Що нам загрожував, коли ще правив
Король покійний, знову розглядають.
Коли б не ті усобиці страшні,
Не відвернути б нам тоді дебатів.

Єпископ
А як тепер чинитимемо опір?

Архієпископ
Подумаймо. Як схвалять цей закон,
Ми втратим половину володінь,
Бо землі всі, що їх миряни наші
Благочестиво відписали церкві,
В нас буде забрано. А на прибутки
Утримуватимуть ім'ям монарха
П'ятнадцять графів і п'ятнадцять сот
Добірних лицарів, та ще й есквайрів
Шість тисяч двісті. Хворим і старим,
Всім тим, що хліб добути вже не в силі,
Збудують сто притулків затишних.
А ще ж і до державної скарбниці
Віддай щороку десять сотень фунтів.

Єпископ
Ковток добрячий.

Архієпископ
Він осушить чашу.

Єпископ
То де ж рятунок?

Архієпископ
Король наш милостивий, справедливий.

Єпископ
До того ж церкву він шанує щиро.

Архієпископ
Молодший був —цього за ним не знали.
Та щойно батько юнака помер,
Свавілля теж, здавалося, померло
У тілі молодому. І відразу
Дух каяття з'явивсь і, наче ангел,
Адама грішного прогнав, а тіло
На рай перетворив, звільнивши місце
Для сил небесних, що туди спустились.
Ніхто не бравсь так жваво до науки,
Таких бурхливих змін не зазнавав,
Що, наче повінь, змили б геть нечестя;
Свавілля гідра з поспіхом таким
Душі людської ще не покидала,
Як ось тепер.

Єпископ
Благословенна зміна.

Архієпископ
Послухать, як говорить він про віру,—
В захопленні не можна не бажати,
Аби прелатом став його величність.
Лиш про державні справи заговорить,
То скажеш — їх він знає досконало.
Як заведе розмову про війну —
Враз битви грім, як музика, звучить.
А досить про політику згадати,
Він вузол гордіїв тобі розв'яже
Так, наче власна це його підв'язка.
Коли він розмовляє, то повітря
Про вічний рух свій навіть забуває:
Принишкне вмить у вусі слухача
Й, мов медом, упиваєтеся словами.
Мабуть, навчання і саме життя
Глибокій мудрості дали початок.
Звідкіль довершеність така, не знаю.
Адже він був пропащим юнаком.
Мав друзів грубих, темних, недалеких;
Пиятика, забави повсякденні;
Далекий від науки зовсім був,
Від роздумів глибоких. Навпаки —
Все в гаморі, все поміж простолюддя.

Єпископ
У кропиві суниці виростають,
А благородні ягоди найкраще
Поміж плодів звичайних дозрівають.
Отак і принц, що гультяя вдавав,
Думки свої приховував. Тим часом
Вони все множились — незримо, так,
Як трави, що ростуть лише ночами.

Архієпископ
Напевно так. Пора чудес минула.
Отож причини цих щасливих змін
Цілком природні.

Єпископ
Як же нам пом'якшить
Проект закону, що його рішуче
Підтримано палатою громад?
Король наш "за" чи "проти"?

Архієпископ
Я гадаю,
Що байдуже йому. Хоча скоріше
Підтримає він нас, ніж навпаки.
Тим паче після бесіди, в якій,—
Виходячи з французького питання,—
Йому я суму запропонував,
Якої досі не пропонувало
Англійське духівництво ще нікому
З тих, що англійський обіймали трон.

Єпископ
І як, гадаєте, сприйняв він це?

Архієпископ
Цілком прихильно, хоч і не дослухав —
Усупереч припущенням моїм —
В подробицях усіх обгрунтувань,
Що право забезпечують йому
На герцогства французькі. Навіть більше
На трон французький: ті права від діда,
Едварда, в спадщину йому дістались.

Єпископ
Що ж перешкодило йому дослухать?

Архієпископ
Посол французький саме попросив
Аудієнції. Мабуть, вже час
Його прийняти. Чи уже четверта?

Єпископ
Так.

Архієпископ
Тоді ходім, послухаєм посла,
Хоч перш ніж тон француз уста розкриє,
Здогадуюсь, про що вестиме мову.

Єпископ
Я з вами. Хочу теж його послухать.

СЦЕНА 2

Там же. Прийомна зала

Входить король Генріх, Глостер. Бедфорд. Ексетер, Уорік, Вестморленд і почет.

Король Генріх
А де шляхетний лорд Кентерберійський?

Ексетер
Немає.

Король Генріх
Дядечку, пошліть по нього.

Вестморленд
Запросимо посла, вельможний пане?

Король Генріх
Ще ні, кузене. Спершу слід звільнитись
Від тягаря думок украй тривожних,
Що Франції стосуються і нас.

Входять архієпископ Кентерберійський та єпископ Ілійський.

Архієпископ
Храни господь і вас, і ваш престол
На літа многії.

Король Генріх
Ми вдячні вам.
Учений лорде, просим пояснити
Так, як трактують це закон і церква,
Підтверджує чи ні "Салічна правда",
Що є в нас право на французькі землі.
Та боже борони, мій вірний лорде,
Перекрутити те, що вам відомо,
Тягар лукавства взять собі на душу
І посилатись на права фальшиві,
Що з правдою далеко розминуться.
Бог знає, скільки ще людей нещасних
Платити мають кров'ю, щоб довести
Правдивість слів, що нас до дії кличуть.
Не маючи підстав, не поспішайте
Наш гострий меч до бою розбудити;
В ім'я господнє, будьте обережні.
Коли зіткнуться дві такі держави,
Вже не обійдеться малою кров'ю.
А кожна крапля крові безневинних —
Тому прокляття, хто меча гострив,
Щоб вкоротити вік, і так короткий.
Це зваживши, висловлюватись прошу.
Ми ж слухатимем з вірою у серці,
Що в кожнім слові — совість ваша, чиста,
Як немовля, що прийняло хрещення.

Архієпископ
Тож слухайте, володарю і пери,
Чиє життя престолові належить.
Ніщо на перешкоді не стоїть
Визнанню ваших прав на трон французький,
Окрім того, що твердить Фарамонд:
"In terram Salicam mulieres ne succedant" —
"В краю Салійськім спадок не для жінки".
Несправедливо край той називають
Своїм французи і вважають, ніби
Закон цей видав саме Фарамонд.
А згодні навіть їхні автори,
Що та земля в Германії лежить
Між ріками, що звуться Зала й Ельба.
Там, саксів підкоривши, Карл Великий
На їхніх землях франків поселив.
Вони жінок германських зневажали
За їхню поведінку нецнотливу
І прийняли закон про те, що жінка
Не може спадкоємицею бути.
Між Залою та Ельбою земля
В Германії тепер зоветься Мейсен.
Тож очевидно, що "Салічна правда"
До Франції ніяк не стосувалась.
Той край забрали франки, як ішов
Чотириста і двадцять перший рік
Від смерті Фарамонда — короля,
Якому приписали цей закон.
В чотириста і двадцять шостім році
Вмер по різдві Христовім Фарамонд,
А Карл Великий франків оселив
За Залою у вісімсот і п'ятім.
А ще, як твердять хроніки французькі,
Піпін Короткий Гільдеріка скинув
І на престол французький зазіхнув,
Спираючись на те, що він нащадок
Блітгільди, а вона — дочка Лотара.
Й Гуго Капет — що захопив корону
У Карла Лотарінгського, якому
Був предком Карл Великий,— намагався
Законності своїм правам надати
(Хоч марно в тім шукать якоїсь правди)
Тим, що свій рід виводив від Лінгари.
Це Карломана донька; той же — син
Людовіка, якому Карл Великий
Був рідним батьком. Не було спокою
Людовіку Десятому на троні.
Нащадок узурпатора Капета,
Він все зробив, аби лиш довести,
Що Ізабелла, чий онук він був,
Походила від пані Ерменгарди,
Якої батько — герцог Лотарінгський.
І тим, кому був предком Карл Великий,
Її заміжжя повернуло трон.
Як правда те, що сяє в небі сонце,
Так правда й те, шо у своїх правах
Піпін, Людовік, а також Капет
Спиралися на спадкоємиць завжди.
У Франції було так до сьогодні;
Однак "Салічну правду" висувають
Як доказ проти ваших прав на трон
І борсатись в тенетах родоводу
Воліють, аніж визнати, що в вас
І ваших предків титул відібрали.

Король Генріх
Отож — мої вимоги справедливі?

Архієпископ
Коли не так, хай гріх впаде на менеї
Бо сказано про це у Книзі чисел:
Якщо хто вмре, не маючи синів,
Тоді хай спадок доньці переходить.
Візьміть своє, здійміть кривавий стяг!
Огляньтесь на могутніх предків ваших
І на могилу прадіда свого,
Що дав вам спадок. Войовничий дух
І прадіда, і діда ви прикличте.
Завдав удару дужого французам
Ваш дід, Принц Чорний. Поки він громив їх,
Могутній батько з усмішкою стежив,
Як левеня ворожу кров пускає.
О мужні воїни! Лише піввійська
Розбило вшент найкращі вражі сили.
В той час, як решта, сміючись, стояла,
Не знаючи, куди докласти руки.

Єпископ
Згадайте дії ваших мужніх предків,
Ударом дужим повторіть той подвиг.
Нащадок їхній, ви на їхнім троні,
Героїв кров, шо здобула їм славу,
Тече у ваших жилах.
1 2 3 4 5 6 7