А потім все згасло. Йому не судилося почути плач Наталії.
— Все вже добре – заспокоїв її Сташек і швидко обійняв, сподіваючись, що вона не зрозуміла, що сказав хлопець.
— Я вже не могла, – говорила крізь сльози жінка. — Яся просила мене, щоб я витримала, поки ти прийдеш, але не могла. Я вже не могла. Боже мій, я не могла.
— О матінко, – з порога долинув голос жінки Єжика. – Що ви зробили?
Коли вночі Наталія Павлік, мати вбитої Ольки, дивилася у вікно на регєль, вона бачила лише чорну пляму, але її очі відтворювали все, що там сталося годину тому. Тіло закопали глибоко, добре забезпечили. Втім, туди все одно ніхто не ходив. Ніхто, крім її дочки.
Наступної ночі вона сіла на пень поваленого дерева, того самого, де Олка так любила малювати. І відчула спокій. Вона соромилася зізнатися собі, але вперше після смерті своєї наймолодшої дитини відчула спокій.
І нехай так буде назавжди, на віки віків.
Амінь.
ЕПІЛОГ
Оскара не здивувала присутність Йолі на кладовищі. Останнім часом це було місце, куди приходило багато людей. Кожен хотів побачити залишки слідів крові на траві, які були печаткою, що підтверджувала смерть чудовиська, який був їхнім сусідом. Тож дівчина, що стояла в тіні дерев, здавалася цілком доречною. Але могила, яку вона вибрала, вже могла викликати питання.
— Я прибрала всі квіти, — сказала вона тоном, ніби повідомляючи про те, що просто потрібно було зробити. — А потім я їх розтоптала і викинула у смітник, — додала вона.
— Ти правильно зробила.
— Цей сучий син не заслуговує на жодні квіти.
— Вірно, – погодився Оскар. — Дивно, що хтось їх тут поклав.
— Кажуть, що це колеги з роботи.
— Ну так.
Настала тиша, і вони обоє насолоджувалися нею. Він знав, що те, що зараз буде сказано, закриє певний розділ, а вона боялася, що не почнеться інший.
— Вони вирубали регєль.
Голос Йолі був дуже сумним, можливо, через це кладовище і наявність стількох могил?
— Ніщо їх не зупинить, – голос хлопця був, мабуть, ще сумнішим.
— Ніщо. Будівництво йде повним ходом.
— Тому це кінець, – констатував Оскар. — Усього. І початок. Теж усього.
Дівчина не відповіла, лише кивнула головою, оглядалася навколо, але уникала його погляду, ніби дивитися один одному в очі на кладовищі було особливим порушенням такту.
— Це Лихо, – нарешті, майже пошепки сказала вона.
— Хто?
— Лихо, – повторила Йоля. — Олька мені про нього розповідала. Це такий демон, який мандрує світом і шукає місця, де людям живеться занадто добре. Коли він натрапляє на таке село, як наше Росохате, то оселяється в ньому, і починають робитися самі погані речі. Нещастя за нещастям. Єдиний вихід – виїхати.
— Тоді виїжджаємо.
— Але Лихо може піти за нами.
— Так само, як пішло за Олькою? – запитав Оскар. — Тільки це був не демон, точно не демон, але точно не людина.
— Оскаре, одне можна сказати напевно, ти не вбив людину. Монстра, демона, можна називати це по-різному, але точно не людину. Сподіваюся, ти не мучиш себе цим чи щось таке, га?
Хлопець ковтнув слину і відчув, як починає пітніти. Незважаючи на те, що він діяв у стані афекту, пам'ятав усе докладно і знав, що це буде переслідувати його до кінця життя. Чи вчинив він правильно? Навіть якщо так, він не відчував жодного задоволення. Але й докорів сумління теж не відчував.
— Я зробив це занадто пізно, – вимовив він нарешті. — Цей виродок кривдив мою сестру, а я нічого не помітив.
— Багато речей ми робимо занадто пізно, я теж знала, що зробила моя мати... Що вона мала щось спільне зі зникненням того хлопця. Він питав про твою маму, а потім пішов з моєю, і більше його ніхто не бачив. Я обманювала себе, що він поїхав, навіть шукала інформацію про зниклих у нашому районі, але його ніде не було. Я не питала її, боялася заговорити, хотіла сказати пану Мачєю, а тепер невідомо, чи він виживе. Все запізно.
Оскар не відповідав. Не міг. Так, його точно не буде переслідувати той факт, що він вбив Сташека. Однак те, що він не зміг побачити кривду власної сестри – цього клейма він вже не позбудеться.
— Що тобі сказав мій батько? – раптом запитала Йоля і пронизала Оскара поглядом.
— Сьогодні прекрасний день, занадто гарний для такої траурної справи, – відповів він, сподіваючись, що вона зрозуміє, що він не хоче продовжувати цю тему.
Зрозуміла. Відвернула голову. Він не міг зізнатися їй, що Єжик пішов до Антчака, щоб запитати, що той зробив Ольці, а той наказав йому мовчати, бо розкриє таємницю, яка відправить його дружину до в'язниці. Єжик плакав, коли розповідав про це. Через що він плакав? Через свою безсилість? Слабкість? Боягузтво? Неважливо. Дочка ніколи не повинна бачити свого батька в такій ситуації, він повинен залишатися опорою і останньою інстанцією.
— Я підозрював свого батька в... – почав Оскар, але слова застрягли в горлі. – Він зникав вночі з готелю, я думав, що він причетний до цих злочинів. — Він засміявся, бо вигляд його старого, який вбиває когось, здавався йому справді смішним, принаймні сьогодні. – Але він має щось на совісті, він домовлявся вночі з тією девелоперкою, щоб продати нашу землю.
Саме про це вони сперечалися з мамою в машині, коли поверталися з лікарні. Тепер саме він, Оскар, повинен плакати над собою, так само як і Єжик. Він повинен плакати над своєю дурістю, короткозорістю і соромом за те, що підозрював власного батька в чомусь поганому.
— Чудиська цілком класні, коли вже здохнуть, – нарешті заявила Йоля.
Оскар мусив погодитися. Подивився на свої руки. Він не бачив на них крові, хоча весь час здавалося, що вони від неї липнуть.
— Наступного вб'ю я, – заявила дівчина.
Оскар відчув у її голосі стільки накопиченого гніву, що по спині пробіг холодні дрижаки. Він подивився на цю маленьку дівчинку, що стояла над могилою ката його сестри. У його голові з'явилася дурна думка, що коли одне чудовисько вмирає, народжується інше.
Ось тільки хто ним стане?
Сандомир, 31.03.2025 року
Переклав: Марченко Володимир Борисович, 2025
Примітки
[1] Регєль (місцева говірка з околиць Татр) – ділянка лісу, що росте на схилі.
[2] Блакитний туристичний (піший) маршрут позначає маршрут на довгу відстань, другий за важливістю в певному регіоні. Блакитний колір не обов'язково вказує на складність маршруту, а радше на його довжину та характер. Блакитні маршрути часто охоплюють великі території, з'єднуючи різні райони та пам'ятки.
[3] Крупувки (Krupówki) – головна вулиця в Закопаному, місце численних (до речі, дорогих!) магазинчиків з гуральськими сувенірами.
[4] Місця дії інших книжок Міхала Шмєляка про Бещади: "Бєльма", "Помрук" та інших.
[5] Кєрпце — неглибоке, легке взуття, зшите вручну, зазвичай з цільного шматка шкіри, перев'язане ремінцями; традиційне шкіряне взуття, яке досі носять, серед інших, горяни та мешканці Карпатської дуги. Чупага — це народна назва сокирки (валашка, бартка), традиційної карпатської холодної зброї та інструменту, поширеної серед горян, включаючи гуцулів, бойків та лемків. Представляє собою вузьку, клиноподібну сокиру з маленьким тупим обухом і довгим топорищем, що служить універсальним знаряддям, палицею і статусним знаком.
[6] Здзіху — місцевий варіант імені Здзіслав.
[7] Копитки (Kopytkі) — це традиційне блюдо з картоплі, схоже на клецки або галушки, поширене в польській, білоруській і литовській кухні, яке готується з картопляного пюре, або з тертої сирої картоплі, муки, солі та іноді яєць або творога, яке потім вариться, запікається, або обжарюється. Подаються з різними добавками, такими як жарена цибуля, шкварки, бекон, сметана, грибний соус і навіть солодкі посипки. .
[8] Для тих, хто не пам'ятає: сьома заповідь — не чини перелюбства, восьма — не кради. Скоріше за все, Автор мав на увазі восьму та дев'яту заповіді: не свідчи неправдиво на ближнього свого.
[9] Пророк (поліцейський жаргон) — прокурор.
[10] Гураль (пол. góral) — горець.
[11] Алюзія на відому польську пісню 60-х років "Зелені пагорби над Соліною". Найбільш відома у виконанні Войчєха Гонссовського.
[12] "Жабка" (Żabka) — це найбільша в Польщі мережа невеликих продуктових магазинів, яка працює за принципом франшизи. Мережа пропонує широкий асортимент товарів, від свіжих продуктів до готових страв, і має зручне розташування для покупців, "біля дому". Франчайзингова модель дозволяє підприємцям без досвіду роботи в роздрібній торгівлі стати власниками магазинів, які отримують від компанії все необхідне для початку бізнесу, включаючи навчання.
[13] Пісня гурту "Культ" — Jeśli zechcesz odejść – odejdź (https://www.google.com/search?q=Je%C5%9Bli+zechcesz+odej%C5%9B%C4%87+%E2%80%93+odejd%C5%BA&oq=Je%C5%9Bli+zechcesz+odej%C5%9B%C4%87+%E2%80%93+odejd%C5%BA&aqs=chrome..69i57j0i22i30l5j0i512i546l2j0i751l2.4607j0j7&sourceid=chrome&ie=UTF-8#fpstate=ive&vld=cid:5217d169,vid:FM630I7zaXs,st:0)
[14] "Бєдронка" – (пол.biedronka, укр. сонечко, бедрик) — велика мережа дисконтних магазинів у Польщі та Словаччині. За кількістю магазинів це найбільша іноземна мережа роздрібної торгівлі. Самі магазини маленькі, тісні, економні, але дешеві.
[15] "Panta rhei" перекладається з давньогрецької як "все тече" або "все тече, все змінюється". Це афоризм, що приписується філософу Геракліту, і він відображає його вчення про те, що все у Всесвіті знаходиться в постійному русі та зміні, подібно до поточної річки.
[16] Тобто, направив у поліцейський розшук.
[17] Найбільш відповідний переклад: пан кайфолом.
[18] Труймясто – Потрійне місто, так поляки називають конгломерацію Гданська, Сопоту та Гдині.
[19] Клікбейт (від англ.