І принесеш одне жертвою за гріх, а інше цілопаленням для Господа, щоб очистити левитів.
13 І поставиш левитів перед Аароном та перед синами його, і будеш посвячувати їх, як посвячення для Господа.
14 І відділиш левитів між Ізраїлевими синами, і будуть левити мої.
15 А по цьому левити ввійдуть, щоб служити при наметі зібрання, і ти їх очистиш, і віддаси їх, як жертву посвячення,
16 бо вони дані, мені вони дані від Ізраїлевих синів, замість кожного першородного з Ізраїлевих синів, що розкриває всяку утробу, взяв я їх собі,
17 бо мій кожен першородний серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби. Того дня, коли я вбив кожного першородного в Єгипетському краї, я призначив їх для себе.
18 І взяв я левитів замість кожного першородного серед Ізраїлевих синів.
19 І дав я левитів, як дар Ааронові та синам його від Ізраїлевих синів, для служби в наметі зібрання і вони спокутуватимуть Ізраїлевих синів, щоб ті не наближалися до святині, і щоб не впала кара на Ізраїлевих синів".
20 І зробив Мойсей й Аарон та вся громада Ізраїлевих синів для левитів усе, як Господь наказав був Мойсеєві про левитів, так зробили їм Ізраїлеві сини.
21 І очистилися левити, і випрали одяг свій, і Аарон посвятив їх перед Господнім обличчям, і відправив за них спокуту, щоб стали вони чистими.
22 А по тому ввійшли левити, щоб виконувати свою службу в наметі зібрання перед Аароном та перед синами його. Як Господь наказав був Мойсеєві про левитів, так їм зробили вони.
23 І Господь промовляв до Мойсея:
24 "Оце щодо левитів. У віці двадцяти п'яти років і вище увійдуть вони, щоб служити в наметі зібрання.
25 А в віці п'ятдесяти років відійдуть від служби, і вже не служитимуть.
26 І вони допомагатимуть братам своїм при наметі зібрання виконувати службу, а самі не служитимуть. Так зробиш левитам у їхній службі".
Числа 9
1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустелі другого року по виході з Єгипетського краю, першого місця, і сказав:
2 "Хай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.
3 Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір, означеного часу справите її, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її".
4 І Мойсей сказав до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.
5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустелі, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.
6 Та були люди, що нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,
7 та й сказали ті люди до нього: "Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?"
8 І сказав до них Мойсей: "Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас".
9 І Господь промовив до Мойсея:
10 "Скажи до Ізраїлевих синів: "Кожен з вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.
11 Другого місяця, чотирнадцятого дня, надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.
12 Не залишать з неї до ранку, а кісток не зламають у ній, за повною постановою про Пасху справлять її.
13 Але, якщо людина чиста і не в дорозі, а Пасху не справить, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жертви вона не принесла означеного часу її. Гріх свій понесе та людина!
14 А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї. Постанова одна буде для вас і для приходька, і для тубільця тієї землі"".
15 А того дня, коли було поставлено намет зібрання, хмара покрила його над ковчегом заповіту. А вночі над наметом зібрання була наче подоба вогню, аж до ранку.
16 Так завжди бувало: вдень покривала його та хмара, а вночі подоба вогню.
17 І коли піднімалася хмара над наметом зібрання, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара зупинялася, там таборували Ізраїлеві сини.
18 На Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ зупинялися. Усі ті дні, коли хмара перебувала над наметом зібрання, вони стояли табором.
19 А коли хмара багато днів залишалася над наметом зібрання, то Ізраїлеві сини, виконуючи Господній наказ, і не рушали.
20 Бувало, що хмара була над наметом зібрання всього декілька днів, і вони за Господнім наказом розбирали табір, і за Господнім наказом рушали.
21 А бувало, що хмара була тільки з вечора до ранку, а вранці піднімалася, то вони рушали. І рушали вони в будь-який час, коли піднімалася хмара.
22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була над наметом зібрання, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона піднімалася, — рушали.
23 За Господнім наказом таборували вони, і за Господнім наказом рушали. Вони підкорялися волі Господа, виконуючи його накази, передані їм через Мойсея.
Числа 10
1 Господь промовляв до Мойсея:
2 "Викуй собі дві срібні сурми, і будуть вони тобі для скликання громади та для збору таборів у дорогу.
3 Засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході в намет зібрання.
4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе очільники, голови Ізраїлевих тисяч.
5 А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.
6 А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, щоб вони рушали, сурмитимуть на сполох.
7 А на скликання зборів засурмите, але не на сполох.
8 А сурмитимуть у сурми священики, Ааронові сини. І ця постанова буде для вас вічною постановою для ваших поколінь.
9 А коли підете війною в вашому краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед обличчям Господа, Бога вашого, і будете врятовані від ваших ворогів.
10 А в день вашої радості, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть нагадуванням вашому Богові про вас. Я — Господь, Бог ваш!"
11 І другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара над священним наметом.
12 І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустелі у свою подорож, і хмара зупинилася в пустелі Паран.
13 І рушили вони вперше за Господнім наказом, переданим через Мойсея.
14 І першим рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими підрозділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.
15 А над військом плем'я синів Іссахара — Натанаїл, син Цуарів.
16 А над військом плем'я Завулонових синів — Еліяв, син Хелонів.
17 І був розібраний намет зібрання, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії намету зібрання.
18 І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими підрозділами, а над військом його — Еліцур, син Шедеурів.
19 А над військом плем'я Симеонових синів — Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20 А над військом плем'я Ґадових синів — Ел'ясаф, син Деуїлів.
21 І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили намет зібрання до приходу всіх інших.
22 І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими підрозділами, а над військом його — Елішама, син Аммігудів.
23 А над військом плем'я синів Манасіїних — Гамаліїл, син Педацурів.
24 А над військом плем'я Веніяминових синів — Авідан, син Ґідеонів.
25 І рушив прапор табору синів Данових, як захист для всіх таборів, за своїми військовими підрозділами, а над військом його — Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26 А над військом плем'я Асирових синів — Паґіїл, син Охрана.
27 А над військом плем'я синів Нефталимових — Ахіра, син Енанів.
28 Отак Ізраїлеві сини за їхнім військовим поділом вирушали в свої мандри.
29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: "Ми вирушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: "Його дам вам". Ходи ж з нами і ми зробимо тобі добро, бо Господь сказав був добре про Ізраїля".
30 Та той відповів йому: "Ні, піду до краю свого та до місця своєї батьківщини".
31 А Мойсей сказав: "Не покидай нас, ти був би нам очима, бо знаєш, де в пустелі краще таборувати.
32 І коли підеш з нами, то те добро, що Господь зробить нам, ми його зробимо тобі".
33 І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце зупинки.
34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.
35 І бувало, коли ковчег рушав, то Мойсей промовляв: "Устань же, о Господе, і хай розпорошаться твої вороги, і хай утікають твої ненависники перед обличчям твоїм".
36 А коли він зупинявся на відпочинок, то казав: "Повернися, о Господе, до тисяч Ізраїля!"
Числа 11
1 І став народ вголос нарікати до Господніх вух. І почув Господь, і запалав його гнів, і загорівся між ними Господній вогонь, та й пожер їх у кінці табору.
2 І народ став кричати до Мойсея. І Мойсей помолився до Господа, і погас той вогонь.
3 І він назвав те місце ім'ям Тавера, бо між ними горів був Господній вогонь.
4 І стали люди з інших народів, що були серед них, вередувати, що й сини Ізраїлеві заплакали разом з ними та казали: "Хто нагодує нас м'ясом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті задарма, і огірки, і дині, і пір, і цибулю, і часник.
6 А зараз душа наша в'яне, нема нічого, тільки манна нам перед очима".
7 А манна була схожа на прозоре, немов кришталь, коріандрове насіння.
8 Люди розходилися, збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, варили в горшку та робили з неї калачі. А смак її був, як смак оливного коржа.
9 Коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.
10 І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І дуже запалав гнів Господній, і було те лихим в очах Мойсеєвих.
11 І сказав Мойсей до Господа: "За що маю від тебе це лихо? І чому я не знайшов ласки в очах твоїх, що ти поклав тягарем весь народ на мене?
12 Чи я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що ти кажеш мені: "Неси його на грудях своїх, як мати носить грудне маля", до землі, яку ти присягнув батькам його?
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, вимагаючи м'яса на їжу".
14 Не здолаю я сам носити весь цей народ, бо він важчий за мене!
15 А якщо ти так зі мною обійшовся, то краще вбий мене, якщо я знайшов ласку в очах твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!"
16 І сказав Господь до Мойсея: "Збери ж мені сімдесят людей зі старшин Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старшини народу та його очільники, і збери їх до намету зібрання, і стануть вони там з тобою.
17 І я зійду, і розмовлятиму там з тобою, і візьму від духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть з тобою тягар того народу, і ти не носитимеш сам.
18 А до народу скажи, щоб освятилися назавтра, і вони їстимуть м'ясо, бо вони плакали до Господніх вух, промовляючи: "Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам у Єгипті?" І дасть Господь їм м'яса, і вони їстимуть.
19 Не один день вони їстимуть і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,
20 а цілий місяць, аж поки не вийде воно з їхніх ніздрів, і стане їм огидним, бо вони знехтували собі Господа, що серед них, і плакали перед обличчям його, промовляючи: "Нащо ми вийшли з Єгипту?21 І сказав Мойсей: "Шістсот тисяч того народу, що я серед нього, а ти сказав: "Я дам їм м'яса, і вони їстимуть його цілий місяць".
22 Чи вистачить їм худоби дрібної та великої, зарізаної для них? Чи також усієї морської риби вистачить їм?"
23 А Господь сказав до Мойсея: "Чи Господня рука буває коротка? Ось ти побачиш, чи виконається тобі моє слово, чи ні".
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова.