Вона засурмить — і мертві воскреснуть, а ми перемінимося!...
53 Мусить-бо тлінне одягтися в нетління, а смертне одягтися в безсмертя.
54 А коли тлінне в нетління одягнеться, і смертне в безсмертя одягнеться, тоді справдиться слово написане: "Поглинута смерть назавжди!"
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
56 Жало ж смерті — гріх, а сила гріха — Закон.
57 А Богові дяка, що він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтеся завжди у справах Господніх, знаючи, що ваша праця в Господі не марна!
1 до коринтян 16
1 А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для церков галатійських.
2 А першого дня в тижні хай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.
3 А коли я прийду, тоді тих, кого оберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любові віднесли до Єрусалиму.
4 А коли ж і мені випадатиме йти, то зі мною підуть.
5 Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.
6 А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.
7 Не маю я наміру бачитися з вами мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути в вас, як дозволить Господь.
8 А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,
9 бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато супротивників...
10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб у безпеці він був у вас, бо справу Господню він робить, як і я.
11 Тому хай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.
12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та не мав він можливості прибути зараз, але прийде, як матиме час відповідний.
13 Пильнуйте, стійте у вірі, хай не забракне вам сил,
14 і хай з любов'ю все робиться в вас!
15 Благаю ж вас, брати, знаєте ви оселю Степанову, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятилися вони,
16 і ви підкоряйтеся таким, також кожному, хто допомагає та працює.
17 Я тішуся з приходу Степана, Фортуната і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,
18 бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!
19 Вітають вас азійські церкви, Акила й Прискилла з хатньою церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.
20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.
21 Привітання моєю рукою Павловою.
22 Коли хто не любить Господа, хай буде проклятий! Маран ата!
23 Ласка Господа нашого Ісуса хай буде з вами!
24 Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі!
ДРУГИЙ ЛИСТ ПАВЛА ДО КОРИНТЯН
2 до коринтян 1
1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої церкви в Коринті і до святих усієї Ахаї,
2 — ласка вам і мир від Бога Батька нашого й Господа Ісуса Христа!
3 Благословенний Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, Батько милосердя і Бог розради всілякої,
4 який в усіх негараздах нас підтримує, щоб і ми могли поділитися Божою підтримкою з тими, що в скруті перебувають.
5 Бо скільки примножуються в нас страждання Христові, стільки через Христа й підтримка наша примножується.
6 Бо як ми терпимо скруту, то на вашу розраду й порятунок, коли підтримують нас, то на вашу підтримку в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.
7 А наше сподівання певне про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у скруті, так само й у розраді.
8 Бо не маємо ми, брати, на думці не повідомляти вас про нашу скруту, що в Азії трапилася нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не сподівалися навіть жити.
9 Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не сподіватися на себе, а на Бога, що воскрешає мертвих,
10 що від смерті такої нас визволив і визволяє, і на нього й покладаємося, що й ще визволить він,
11 як допоможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, складали багато й дяку за нас.
12 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й щирості Божій, не в тілесній мудрості, а в Божій ласці жили ми на світі, особливо ж у вас.
13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,
14 як частково нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
15 І з певністю цією волів я раніше прибути до вас, щоб ви і вдруге мали щедрий дар Божий,
16 і через вас перейти в Македонію, а з Македонії знову прибути до вас, а ви щоб у Юдею мене відпровадили.
17 Маючи задум такий, чи я вчинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене, якщо "так", то "так", а якщо "ні", то "ні"?
18 Але довіртеся Богові, що наше слово до вас не було "так", а насправді "ні".
19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми його вам проповідували, я з Силуаном і Тимофій, не був "так" і "ні", а в ньому було "так".
20 Скільки б не було Божих обітниць, то в ньому вони стали "так", і через нього наше "амінь", Богові на славу.
21 А той, хто нас з вами утверджує в Христа, і хто нас намастив — то Бог,
22 Який і ознаменував нас, і в наші серця дав завдаток духа.
23 А я кличу Бога за свідка на душу мою, що я досі, шкодуючи вас, не прийшов у Коринт,
24 не тому, ніби ми беремо владу над вашою вірою, а вашої радості ми підпора, бо ви встояли вірою!
2 до коринтян 2
1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто втішить мене, як не той, кого я засмутив?
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас будучи певний, що радість моя — то радість усіх вас!
4 Бо з великого лиха та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб
були ви засмучені, а щоб дізналися про велику мою любов до вас!
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити й усіх вас.
6 Досить такому карання того, що від багатьох,
7 через те навпаки, краще пробачити і втішити, щоб смуток великий його не пожер.
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
9 Бо на це я й писав, щоб дізнатися, чи в усьому ви слухняні.
10 А кому ви пробачаєте що, тому й я, бо й я, як пробачив що кому, то зробив те через вас від особи Христа,
11 щоб нас Сатана не перехитрив, відомі-бо нам його задуми!
12 А коли я прийшов до Троади проповідувати Христову новину, і були двері для мене відчинені у Христі Ісусі,
13 не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита, а попрощавшись з ними, я пішов до Македонії.
14 А Богові подяка, що він завжди робить нас переможцями у Христі, і пахощі знання про себе через нас виявляє на всякому місці!
15 Ми-бо для Бога Христові пахощі серед тих, хто рятується, і тих, які гинуть,
16 для одних — смертельні пахощі на смерть, а для інших — пахощі життєві в життя. І хто здатен на це?
17 Бо ми не такі, як ті, що Боже слово фальшують, наше слово щире, як від Бога, перед Богом, у Христі!
2 до коринтян 3
1 Чи нам знову розпочинати доручати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів вірчих до вас чи від вас?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
3 Ви лист Христовий, нами написаний, написаний не чорнилом, а духом Бога живого, не на таблицях кам'яних, а на тілесних таблицях серця.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
5 не тому, що ми здібні самі від себе, а тому, що наша здібність від Бога.
6 І він нас зробив бути здатними служителями нового заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.
7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитися на обличчя Мойсея, через славу обличчя його, що мала скасуватися,
8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!
9 Бо як служіння осуду — слава, то служіння праведності тим більше багате на славу!
10 Бо не прославилося прославлене, в цій частині, заради слави вагомішої,
11 бо коли славетне те, що минає, то багато славетніше те, що триває!
12 Тож, маючи таке сподівання, ми повні сміливості,
13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що скасовується.
14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилося незняте в читанні старого заповіту, бо скасовується воно Христом.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,
16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало знімається.
17 Господь же — то дух, а де дух Господній, там воля.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і змінюємося в той же образ від слави на славу, як від духа Господнього.
2 до коринтян 4
1 Ось тому, маючи за милосердям Божим таке служіння, ми не втрачаємо хоробрості,
2 але ми відреклися таємного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого слова, а відкриваючи правду, доручаємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.
3 Коли ж наша звістка й закрита, то закрита для тих, хто гине,
4 для невіруючих, яким бог цього світу засліпив розум, щоб для них не засяяло світло доброї новини про славу Христа, а він образ Божий.
5 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса, Господа, ми ж самі — раби ваші заради Ісуса.
6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб освітити нам знання слави Божої в особі Христовій.
7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.
8 В усьому нас тиснуть, та ми нездоланні, ми в скруті, але не впадаємо в розпач.
9 Переслідують нас, але ми не полишені, ми повалені, та не знищені.
10 Ми завжди носимо в тілі смерть Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.
11 Бо завжди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилося Ісусове в нашому смертному тілі.
12 Тому смерть діє в нас, а життя в вас.
13 Та маючи того ж духа віри, за написаним: "Вірив я, через те й промовляв", і ми віримо, тому й промовляємо,
14 знаючи, що той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить з вами.
15 Усе-бо для вас, щоб ласка, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.
16 Через те ми хоробрості не втрачаємо, бо хоч нищиться зовнішня наша людина, зате щоденно відновляється внутрішня.
17 Бо нинішні легкі наші негаразди постачають для нас у безмірному багатстві славу вічної ваги,
18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме.