Та Бог змішав тіло і честь більшу дав нижчому членові,
25 щоб поділу в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
26 І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять, і коли один член шанований, то всі члени з ним тішаться.
27 І ви тіло Христове, а окремо ви члени!
28 А інших поставив Бог у церкві, по-перше апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями, потім дав сили, також дар зцілення, допомоги, врядування, різні мови.
29 Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі мають сили чудодійні?
30 Чи ж усі мають дар зцілення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі тлумачать?
31 Тож дбайте ревно про значні дари, а я вам покажу ще кращий шлях!
1 до коринтян 13
1 Коли я розмовляю мовами людськими й ангельськими, та любові не маю, то став я мов дзвінка мідь чи кимвал гучний!
2 І коли маю дар пророкувати, і знаю всі таємниці, і маю знань достатньо, і віру велику, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любові не маю, то пожитку не матиму жодного!
4 Любов терпелива, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не задумує лихого,
6 не радіє з брехні, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, все терпить!
8 Ніколи любов не зникає! Хоч пророцтва й існують — та припиняться, хоч мови існують — замовкнуть, хоч існує знання — та скасується.
9 Бо ми знаємо частково, і пророкуємо частково.
10 Коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що часткове.
11 Коли я дитиною був, то я розмовляв, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж чоловіком я став, то відкинув дитяче.
12 Зараз ми бачимо ніби в дзеркалі, не чіткі обриси, але потім чітке обличчя, зараз знаю частково, а потім знатиму напевне, як і напевне знаний буду.
13 Тож зараз ми маємо віру, сподівання й любов, оці три. А найбільша між ними любов!
1 до коринтян 14
1 Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.
2 Як промовляє хто чужою мовою, той не людям промовляє, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він духом промовляє таємне.
3 А хто пророкує, той людям промовляє, щоб зміцнити, підбадьорити та розрадити.
4 Як промовляє хто чужою мовою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той церкву будує.
5 Я ж хочу, щоб мовами промовляли всі, а краще щоб пророкували: більший-бо той, хто пророкує, аніж той, хто промовляє мовами, хіба що пепекладає, щоб будувалася церква.
6 Тож, як прийду я до вас, брати, і до вас промовлятиму чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не розтлумачу вам ні об'явленням, ні знанням, ні пророцтвом, ні наукою?
7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, як дізналися б тоді, що бринить або грає?
8 Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готуватиметься?
9 Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як зрозуміти, що кажете? Ви промовлятимете на вітер!
10 Як багато, наприклад, різних мов є на світі, і жодна з них не без значення!
11 І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.
12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб збагачуватися через них на зміцнення церкви!
13 Ось тому, хто промовляє чужою мовою, хай молиться, щоб умів перекласти.
14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!
15 Ну, то що ж? Молитимуся духом, і молитимуся й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.
16 Бо коли благословлятимеш духом, то як проста людина скаже на подяку твою: "Амінь"? Не знаючи, що ти кажеш.
17 Ти дякуєш добре, але не будується інший.
18 Дякую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.
19 Але в церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!
20 Брати, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому дітьми, а в розумі досконалими будьте!
21 В Законі написано: "Різними мовами й різними вустами я промовлятиму людям оцим, та мене вони й так не послухають, — каже Господь".
22 Отож, мови існують на знак не для віруючих, а для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруючих.
23 А як зійдеться зібрання все разом, і всі промовлятимуть різними мовами, і ввійдуть туди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуваті ви?
24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,
25 і так таємниці серця його виявляються, і так він падає ницьма, і вклоняється Богові, й каже: "Бог справді між вами!"
26 То що ж, брати? Коли сходитеся ви, то кожен з вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, має тлумачення, хай буде все це на зміцнення!
27 Як промовляє хто чужою мовою, промовляйте по два, чи радше по три, і то за чергою, а один хай перекладає!
28 А коли нема перекладача, то хай він у церкві мовчить, а промовляє хай собі й Богові!
29 А пророки хай промовляють по два чи по три, а інші хай намагаються зрозуміти суть.
30 Коли ж об'явлення буде іншому з тих, хто сидить, хай перший замовкне!
31 Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб навчалися всі й усі тішилися!
32 І коряться духи пророчі пророкам,
33 бо Бог не є Богом безладу, а порядку. Як по всіх церквах у святих.
34 Хай у церкві мовчать жінки ваші! Бо їм промовляти заборонено, тільки коритися, як каже й Закон.
35 Коли ж вони бажають навчитися чогось, хай вдома розпитають своїх чоловіків, непристойно-бо жінці промовляти в церкві!
36 Хіба вийшло від вас слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?
37 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, хай розуміє, що я пишу вам, бо Господня це заповідь!
38 Коли ж хто не зрозумів, хай і не розуміє!
39 Отож, брати мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть промовляти й мовами!
40 Але все хай буде пристойно й статечно!
1 до коринтян 15
1 Нагадую ж вам, брати, добру новину, яку я вам проповідував, і яку прийняли ви, в якій і стоїте,
2 Якою й врятуєтеся, коли ви будете триматися слова, що я проповідував вам, а як ні, то повірили ви даремно.
3 Бо найперше я передав вам , що й прийняв, що Христос був помер заради наших гріхів за Писанням,
4 і що він був похований, і що третього дня він воскрес за Писанням,
5 і що явився він Кифі, потім дванадцятьом.
6 А потім одночасно явився більше як п'ятистам братів, що більшість з них живе й досі, а дехто й спочили.
7 Потому явився він Якову, опісля всім апостолам.
8 А по всіх він явився й мені, мов якому виродкові.
9 Я-бо найменший з апостолів, що негідний називатися апостолом, бо я переслідував був Божу церкву.
10 Та Божою ласкою я те, що є, і ласка його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, а Божа ласка, що зі мною вона.
11 Тож чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви повірили.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес він з мертвих, як же дехто між вами каже, що нема воскресіння мертвих?
13 Як нема ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
14 А якщо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив він Христа, якого він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17 Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
18 тоді загинули й ті, що в Христі упокоїлися!
19 Коли ми сподіваємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
21 Смерть-бо через людину, і через людину воскресіння мертвих.
22 Бо так, як в Адамі помирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час його приходу.
24 А потому кінець, коли він передасть царство Богові й Батькові, коли він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
25 Бо належить йому царювати, аж доки він не покладе всіх своїх ворогів під ногами своїми!
26 Як ворог останній — смерть знищиться,
27 бо під ноги його він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то зрозуміло, що все, окрім того, хто впокорив йому все.
28 А коли йому все він упокорить, тоді й сам Син упокориться тому, хто все впокорив йому, щоб Бог був в усьому все.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться заради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони заради мертвих і христяться?
30 Для чого й ми повсякчас наражаємося на небезпеки?
31 Я щодень помираю. Так свідчу, брати, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господові нашому.
32 Коли я зі звірами боровся в Ефесі, яка мені як людині користь, коли мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!...
33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
34 Витверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, кажу вам на сором!
35 Але дехто скаже: "Як мертві воскреснуть? І в якому тілі прийдуть?"
36 Нерозумний! Не оживе, що ти сієш, як не помре.
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
38 і Бог йому тіло дає за своїм бажанням, кожному зерняті тіло його.
39 Не кожне тіло однакове, адже одне тіло в людей, та інше в тварин, і інше в пташок та в риб.
40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зірок, бо зоря від зорі відрізняється славою!
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління — в нетління встає,
43 сіється в неславу — у славі встає, сіється в немочі — в силі встає,
44 сіється тіло звичайне — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45 Так і написано: "Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам — то дух оживляючий".
46 Та перше звичайне, а потім духовне.
47 Перша людина з землі — земна, друга людина з неба — небесна.
48 Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.
49 І як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
50 І це скажу, брати, що тіло й кров посісти Божого царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимося,
52 в одну мить, як оком кліпнути, при останній сурмі.