Бо Боже царство всередині вас!"
22 І сказав він до учнів: "Прийдуть дні, коли жадатимете побачити один із днів Сина Людського, та не побачите...
23 І скажуть до вас: "Ось тут", чи: "Ось там", не йдіть, і за ним не біжіть!
24 Бо як блискавка, блиснувши, світить з одного краю під небом до іншого краю, так буде свого дня й Син людський.
25 А перше належить багато страждати йому, і відцурається рід цей від нього...
26 І як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
27 їли, пили, одружувалися, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу, прийшов же потоп, і всіх знищив.
28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували.
29 Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, вогонь із сіркою з неба зійшов, і всіх знищив.
30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!
31 Хто буде того дня на даху, а речі його в будинку, хай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само хай назад не повертається,
32 пам'ятайте про Лотову жінку!
33 Хто дбатиме про збереження своєї душі, той втратить її, а коли хто втратить, той збереже її живою.
34 Кажу вам, що з двох, які будуть тієї ночі на одному ліжку — один візьметься, а інший полишиться.
35 Дві молотитимуться разом — одна візьметься, а інша полишиться.
36 Двоє будуть на полі — один візьметься, а інший полишиться!"
37 І казали вони йому у відповідь: "Де, Господе?" А він відповів їм: "Де труп, там зберуться й орли"...
Вiд Луки 18
1 І він розповів їм і приповість про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2 промовляючи: "У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього приходила з проханням про захист її від супротивника.
4 Але він довго зволікав. А згодом подумав собі та й сказав: "Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що вдова ця докучає мені, то візьму під захист її, щоб вона без кінця не ходила й не набридала".
6 І сказав Господь: "Чи чуєте, що каже суддя цей неправдивий?
7 А чи ж Бог не захистить обраних своїх, що голосять до нього день і ніч, хоч і бариться він щодо них?
8 Кажу вам, що він незабаром їх захистить! Та Син Людський, як прийде, чи він на землі знайде віру?"...
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, він приповість оцю розповів:
10 "Два чоловіки до храму ввійшли помолитися, один фарисей, а інший був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: "Дякую, Боже, тобі, що я не такий, як інші люди: здирники, неправедні, перелюбники, або як цей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!"
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: "Боже, будь милостивий до мене грішного!"...
14 Кажу вам, що цей повернувся до оселі своєї більше виправданий, аніж той. Бо кожен, хто високої думки про себе, буде принижений, хто ж принижує себе, той підвищений буде".
15 До нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 А Ісус їх покликав та й сказав: "Не забороняйте дітям приходити до мене, бо таких царство Боже.
17 Запевняю вас: "Хто Божого царства не прийме, як дитина, той у нього не ввійде!18 І запитав його один із очільників: "Добрий Вчителю, що робити мені, щоб успадкувати вічне життя?"
19 Ісус же йому відповів: "Чого кличеш мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки сам Бог!
20 Знаєш заповіді: "Не роби перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір"".
21 А він сказав: "Усе це я виконав від юнацтва свого!"
22 Як почув це Ісус, то сказав до нього: "Одного тобі ще бракує. Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. А тоді повертайся, та й іди вслід за мною!"
23 А він, коли почув це, то засмутився, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засмутився, то сказав: "Як важко багатим увійти в царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти"...
26 Ті ж, що чули, запитали: "Хто ж тоді може врятуватися?"
27 А він відповів: "Неможливе людям — можливе для Бога!"
28 І сказав Петро: "Ось усе ми покинули, та й пішли за тобою слідом".
29 А Ісус сказав їм: "Запевняю вас, що нема такого, хто б покинув оселю свою, або жінку, чи братів, чи батьків, чи дітей заради Божого царства,
30 не отримав би значно більше цього часу — життя вічне".
31 І взявши дванадцятьох, промовив до них: "Йдемо в Єрусалим, щоб здійснилося все, що писали пророки про Сина Людського.
32 Бо він виданий буде поганам, буде осміяний, скривджений та опльований,
33 і побивши нагаєм, уб'ють його, але третього дня він воскресне!"
34 Та з цього нічого вони не збагнули, бо це перед ними закрите було, і сказаного вони не розуміли.
35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів при шляху й просив.
36 А коли він почув, що проходить народ, то запитав: "Що це таке?"
37 А йому відповіли, що проходить назарянин Ісус.
38 І став він гукати: "Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
39 А ті, що попереду йшли, сварилися на нього, щоб він замовк, а він ще гучніше кричав: "Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
40 І зупинився Ісус, і привести його до себе звелів. А коли той наблизився до нього, то він запитав його:
41 "Чого бажаєш, щоб зробив я тобі?" А той відповів: "Господе, хай стану зрячим!"
42 Ісус же до нього сказав. "Стань зрячим! Твоя віра врятувала тебе!"
43 І в ту ж мить став той зрячим, і пішов улід за ним, славлячи Бога. А всі люди, бачачи це, хвалили Бога.
Вiд Луки 19
1 І ввійшовши в Єрихон, Ісус переходив через нього.
2 І ось один багатий чоловік, головний митник на ім'я Закхей,
3 він мав велике бажання побачити Ісуса, який він, але через натовп не міг, бо був малий на зріст.
4 І знаючи яким шляхом мав він проходити, забіг наперед і виліз на фігове дерево.
5 А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору на нього й промовив: "Закхею, зійди додолу, бо сьогодні маю бути в будинку твоєму!"
6 І той зараз додолу зліз, і прийняв його з радістю.
7 А всі, як побачили це, почали нарікати, промовляючи: "Він до грішника в гості зайшов!"
8 Закхей же став і промовив до Господа: "Господе, половину маєтку свого я віддам убогим, а коли кого скривдив був чим, поверну вчетверо".
9 А Ісус сказав до нього: "Сьогодні на помешкання це порятунок прийшов, бо й він син Авраамів.
10 Адже Син Людський прийшов, щоб знайти та врятувати, що гине!"
11 Коли ж вони слухали це, розповів він ще одну приповість, бо він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що ось зараз має об'явитися Боже царство.
12 Тож він сказав: "Один чоловік знатного роду, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й повернутися.
13 І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав: "Торгуйте, аж поки повернуся".
14 Та співгромадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, щоб сказати, що вони не бажають мати його царем".
15 І коли він царство прийнявши, повернувся, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.
16 І прийшов перший і сказав: "Пане, міна твоя принесла десять мін".
17 І відповів він йому: "Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами".
18 За ним другий прийшов і сказав: "Пане, твоя міна п'ять мін принесла".
19 Він же сказав і тому: "Будь і ти над п'ятьма містами".
20 І ще інший прийшов і сказав: "Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустині.
21 Бо я боявся тебе, ти ж бо людина жорстока, береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв".
22 І сказав той йому: "Вустами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
23 Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я повернувшись, узяв би своє з прибутком?"
24 І сказав він присутнім: "Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має".
25 І сказали йому: "Пане, ось цей десять мін має".
26 Кажу-бо я вам: "Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.
27 А тих ворогів моїх, які не бажали, щоб царював я над ними, приведіть сюди, і на очах моїх їх повбивайте".
28 А як це розповів, він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, він двох учнів послав,
30 наказуючи: "Ідіть у село, яке перед вами, знайдете там прив'язаного віслюка, що на нього ніколи ніхто з людей не сідав. Відв'яжіть його й приведіть.
31 Коли ж вас хто запитає: "Нащо відв'язуєте?", скажіть тому так: "Господь потребує його"".
32 Посланці ж пішли, і зробили, як він їм був сказав.
33 А коли віслюка стали відв'язувати, господарі його їх запитали: "Нащо ви віслюка відв'язуєте?"
34 Вони ж відповіли: "Господь потребує його".
35 І вони привели до Ісуса його, і поклавши свій одяг на віслюка, посадили Ісуса.
36 Коли ж він їхав, вони стелили одяг свій на шляху.
37 А як він наближався вже до підніжжя гори Оливної, то весь натовп учнів, радіючи, почав гучно Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
38 промовляючи: "Благословенний Цар, що йде в Господнє ім'я! Мир на небесах і слава на висоті!"
39 А деякі фарисеї з народу сказали до нього: "Вчителю, заборони своїм учням!"
40 А він їм промовив у відповідь: "Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!"
41 І коли він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42 і сказав: "О, якби ти хоч цього дня зрозуміло, що потрібне для миру тобі! Та зараз це сховане від очей твоїх.
43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і візьмуть в облогу тебе, і будуть тиснути тебе звідусюди.
44 І зрівняють із землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх"...
45 А коли він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,
46 до них кажучи: "Написано: "Оселя моя — оселя молитви", а ви з неї зробили печеру розбійників".
47 І він кожного дня у храмі навчав. А старші священики, книжники й поважні з народу шукали, як його вбити,
48 але не знаходили, як це зробити, бо весь народ горнувся до нього та слухав його.
Вiд Луки 20
1 І одного з тих днів, як навчав він у храмі людей, та добру новину звіщав, прийшли старші священики, книжники та старшини,
2 й запитали в нього: "Скажи нам, якою владою ти робиш це? Або хто тобі владу цю дав?"
3 І промовив до них він у відповідь: "Запитаю й я вас:
4 Іванове хрищення з неба було, чи від людей?5 Вони ж міркували собі: "Коли відповімо, що з неба", скаже: "Чого ж ви йому не повірили?"
6 А як відповімо: "Від людей", то всі люди камінням поб'ють нас", бо були переконані, що Іван — то пророк.
7 І вони відповіли, що не знають, звідки...
8 А Ісус сказав їм: "То й я не скажу вам, якою владою я це роблю".
9 І він розповідати почав людям приповість оцю: "Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винарям, та й надовго відбув.
10 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб дали йому частку з плодів виноградника.