Біблія

Сторінка 264 з 319

Адже багато часу він тримав його у владі своїй, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустелі його.

30 А Ісус запитав його: "Як тебе на ім'я?" І той відповів: "Легіон", багато ж бо демонів в нього ввійшло.

31 І вони благали його, щоб він їм не звелів іти в безодню.

32 Паслося ж там на горі багато свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив увійти їм у них. І дозволив він їм.

33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І ті кинулися з кручі до озера, і потонули.

34 Пастухи ж, як побачили те, що сталося, втекли, та в місті й по селах розповіли.

35 І вийшли побачити, що сталося. І знайшли Ісуса й того чоловіка, що демони вийшли з нього, який сидів при ногах Ісусових одягнутий та при розумі, й полякалися...

36 Свідки ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

37 І весь народ Гадаринського краю став благати його, щоб пішов він від них, великий-бо страх охопив їх. Він же до човна ввійшов і повернувся.

38 А той чоловік, що демони вийшли з нього, став благати його, щоб бути при ньому. Та він відпустив його, кажучи:

39 "Повернися до помешкання свого, і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог!" І той пішов, і по всьому місту розповідав, що зробив для нього Ісус!

40 А коли повернувся Ісус, то люди його прийняли, бо всі чекали його.

41 Аж ось прийшов чоловік, на ім'я Яір, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати його завітати до помешкання його.

42 Бо він мав одиначку дочку двадцяти років, що помирала вона. А коли він ішов, натовп тиснув його.

43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, і ніхто вилікувати не міг її,

44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу його, і тієї миті зупинилася їй кровотеча!

45 А Ісус запитав:" Хто доторкнувся до мене?" Коли ж відмовлялися всі, то Петро сказав: "Вчителю, то народ біля тебе он товпиться й тисне".

46 Ісус же промовив: "Доторкнувся хтось до мене, бо я відчув, як сила вийшла з мене"...

47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлася, трясучись, підійшла та й упала перед ним, і зізналася перед усіма людьми, чому доторкнулася до нього, і як тієї ж миті одужала.

48 Він же промовив до неї: "Дочко, твоя віра врятувала тебе, іди з миром собі!"

49 Як він ще промовляв, приходить ось від старших синагоги один та й каже: "Дочка твоя померла, не варто вже турбувати Вчителя!"

50 Ісус же, почувши, йому відповів: "Не лякайся, тільки вір, і буде врятована вона".

51 Прийшовши ж до будинку, не дозволив він нікому з собою ввійти, крім Петра, Івана, Якова, батька дівчати та матері.

52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: "Не плачте, не померла вона, а спить!"

53 І глузували з нього, бо знали, що померла вона.

54 А він узяв за руку її та й сказав: "Дівчатко, вставай!"

55 І повернувся їй дух, і миті тієї вона ожила... І він звелів нагодувати її.

56 І здивувалися батьки її. А він наказав їм нікому не розповідати, що сталося.

Вiд Луки 9

1 І скликав він дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і зцілювати недуги.

2 І послав їх проповідувати царство Боже та зцілювати хворих.

3 І промовив до них: "Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ані хліба, ані срібла, ані змінного одягу.

4 І в яку оселю ввійдете, залишайтеся там, і звідти відходьте в дорогу.

5 А як хто вас не прийме, то виходячи з міста того, обтрусіть з ніг ваших порох на свідчення проти них".

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, всюди проповідуючи добру новину та зцілюючи.

7 А тетрарх Ірод почув про все, що сталося було, і вагався, бо дехто казали, що це Іван з мертвих воскрес,

8 а інші, що то Ілля з'явився, а ще інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 Тоді Ірод сказав: "Іванові стяв я голову, хто ж цей, що я чую про нього речі такі?" І він намагався побачити його.

10 А коли повернулися апостоли, то розповіли йому, що зробили. І щоб хоч трохи усамітнитися, він повів їх в околиці Віфсаіди.

11 А як люди довідалися, то пішли вслід за ним. І він їх прийняв, і розповідав їм про Боже царство, та зцілював тих, хто потребував цього.

12 А коли стало вечоріти, то дванадцятеро підійшли та й сказали йому: "Відпусти вже людей, хай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо тут місце безлюдне!"

13 А він їм сказав: "Дайте їсти їм ви". Вони ж відповіли: "Нема в нас більше, як п'ять хлібин й дві риби. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього".

14 Бо було їх близько п'яти тисяч. І сказав він до учнів своїх: "Розсадіть їх рядами по п'ятдесят".

15 І зробили так, і всіх їх розсадили.

16 І взяв він ті п'ять хлібин та дві риби, поглянув на небо, поблагословив їх, і поламавши, дав учням, щоб роздали народові.

17 І всі їли й наситилися! А з того, що залишилося, назбирали дванадцять кошиків...

18 І як насамоті він молився, з ним учні були. І запитав він їх: "За кого мене люди вважають?"

19 Вони ж відповіли: "За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один з давніх пророків".

20 А він запитав їх: "А ви за кого мене вважаєте?" Петро ж відповів: "За Христа Божого!"

21 Він же їм звелів не розповідати нікому про це.

22 І сказав він: "Синові Людському треба багато страждати, і його відцураються старшини та старші священики, і книжники, і буде вбитий він, але третього дня воскресне!"

23 А до всіх він промовив: "Коли хто має бажання йти вслід за мною, хай зречеться самого себе, візьме свого хреста та й несе його щоденно зі мною.

24 Бо хто прагне душу свою зберегти, той позбудеться її, а хто заради мене позбудеться душі своєї, той її збереже.

25 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але занапастить себе?

26 Бо хто буде мене та моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде в славі своїй і Батьковій та святих ангелів.

27 Запевняю вас, що деякі з отут присутніх не скуштують смерті, аж поки не побачать царства Божого".

28 І днів за вісім після цього, взяв він Петра, Івана й Якова, та й пішов молитися на гору.

29 І коли він молився, то обличчя його змінилося, а одяг його став сліпучо-білим.

30 І ось двоє людей з ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

31 що з'явилися в славі, і розповідали про кінець його, що в Єрусалимі з ним трапиться.

32 А Петро та присутні з ним заснули, а як проснулися, бачили славу його й обох чоловіків, що стояли поруч нього.

33 І як розлучалися вони, то промовив Петро до Ісуса: "Вчителю, добре нам бути тут! Поставмо ж тут три намети: для тебе одного, для Мойсея одного, і одного для Іллі!" Він не розумів, що казав...

34 А як він сказав це, то хмара їх огорнула, і вони полякалися.

35 І почувся голос із хмари, який промовляв: "Це Син мій улюблений, його слухайте!"

36 А коли цей голос лунав, Ісус залишився сам. А вони нікому нічого про те не розповідали.

37 А наступного дня, як зійшли з гори, зустрів його натовп великий.

38 І закричав один чоловік з натовпу: "Вчителю, благаю тебе, зглянься над єдиним сином моїм!

39 Дух хапає його, і він кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І як вимучить його, тоді відпускає.

40 І учнів твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли".

41 А Ісус сказав: "О роде невірний і розбещений, доки ще я терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!"

42 А як той підходив, демон кинув сина його й затряс ним. Та Ісус наказав тому духу нечистому вийти, і зціливши дитину, віддав її батькові.

43 І всі дивувалися величі Божій. А як усі ще перебували в шоці від того, що зробив Ісус, він сказав до учнів своїх:

44 "Вкладіть до вух своїх ці слова: "Людський Син буде виданий людям до рук""...

45 Проте не зрозуміли вони цього слова, було-бо закрите воно від них, щоб його не збагнули вони, та боялися його запитати про ці слова.

46 І сперечалися вони, хто б найбільший з них був?

47 А Ісус, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її біля себе.

48 І промовив до них: "Як хто прийме оцю дитину в ім'я моє, мене він приймає, а як хто мене прийме, приймає того, хто послав мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!"

49 А Іван сказав: "Вчителю, ми бачили одного чоловіка, що ім'ям твоїм демонів виганяв, і заборонили йому, бо він з нами не ходить".

50 Ісус же йому відповів: "Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!"

51 І коли дні його сходження в небо наближалися, він постановив піти в Єрусалим.

52 І послав перед собою посланців. І пішли вони, та й прибули до села самарійського, щоб ночівлю йому приготувати.

53 А ті не прийняли його, бо він був налаштований іти до Єрусалиму.

54 Як побачили ж те учні Яків та Іван, то сказали: "Господе, тільки скажи, і ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив".

55 А він повернувся до них і з докором сказав: "Ви не знаєте, якого ви духа.

56 Бо Син Людський прийшов не нищити душі людські, а рятувати!" І пішли вони в інше село.

57 І коли йшли шляхом, сказав до нього один: "Я піду за тобою, хоч би куди ти пішов".

58 Ісус же йому відповів: "Мають нори лисиці, а гнізда — небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити!"

59 І сказав він одному: "Іди за мною". А той відповів: "Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати".

60 Він же йому сказав: "Залиш мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай царство Боже".

61 А ще один сказав: "Господе, я піду за тобою, та дозволь мені спочатку попрощатися з хатніми своїми".

62 Ісус же сказав йому: "Той, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, негідний Божого царства!"

Вiд Луки 10

1 Після того призначив Господь і інших сімдесят учнів, і послав їх по двох перед себе до кожного міста та місця, куди сам мав іти.

2 І сказав до них: "Жниво велике, та працівників мало. Тож благайте Господаря жнива, щоб працівників вислав на жниво своє.

3 Ідіть! Оце посилаю я вас, як ягнят між вовки.

4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандалів, і не вітайте в дорозі нікого.

5 Як до оселі ж якої ви ввійдете, то найперше кажіть: "Мир оселі цій!"

6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас повернеться.

7 Залишайтеся там, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий працівник своєї платні. Не ходіть від оселі до оселі.

8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.

9 Зцілюйте хворих, що в ньому, промовляйте до них: "Наблизилося царство Боже до вас!"

10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й скажіть:

11 "Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас з вашого міста.