Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам"".
39 І він розповів їм декілька приказок: "Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
40 Учень не більший за вчителя, але вдосконалившись, кожен буде, як вчитель його.
41 Чого ж в оці брата свого ти скалку бачиш, колоди ж у власному оці не відчуваєш?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: "Давай, брате, я скалку вийму з ока твого", сам колоди, що в оці твоєму, не вбачаючи? Двоєдушний, вийми перше колоду з власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого!
43 Нема доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.
44 Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають-бо фіг із тернини, винограду із глоду не рвуть.
45 Добра людина з доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха з лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те промовляють вуста її!
46 Що звертаєтеся до мене: "Господе, Господе", та не робите того, що я кажу.
47 Скажу вам, до кого подібний всякий, хто до мене приходить, слів моїх слухає й виконує їх.
48 Він подібний до того, що будуючи будинок, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода ринула на той будинок, та однак не змогла похитнути його, бо збудований добре він був!
49 А хто слухає та не виконує, той подібний до того, що свій будинок збудував на землі без основи. То підмиє той будинок вода, і впаде він!"
Вiд Луки 7
1 А коли він скінчив промову свою до народу, що слухав його, то ввійшов у Капернаум.
2 В одного ж сотника смертельно занедужав дорогий йому раб.
3 А коли про Ісуса почув він, то послав до нього юдейських старшин, і благав, щоб той прийшов та зцілив раба його.
4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали його: "Він гідний, щоб ти це зробив йому.
5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив".
6 І пішов Ісус з ними. І коли недалеко від будинку вже був, сотник друзів послав, щоб сказати йому: "Не турбуйся, Господе, бо не гідний я, щоб зайшов ти під стріху мою.
7 Тому й себе не вважав я за гідного, щоб до тебе прийти. Та промов тільки слово, і раб мій одужає.
8 Бо я людина підвладна, що вояків під собою має. Одному кажу: "Піди!" — то йде він, а тому: "Прийди!" — і приходить, а своєму рабові кажу: "Зроби!" — і зробить".
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався, і звернувшись до натовпу, що йшов слідком за ним, промовив: "Кажу вам: "Навіть серед Ізраїля я не знайшов був такої великої віри!10 А коли посланці повернулися в будинок, то знайшли, що одужав той раб!
11 І наступного дня він відправився в місто Наїн, а з ним пішли учні його та багато народу.
12 А як до брами міської наблизився він, виносили померлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий.
13 Як Господь же побачив її, то змилосердився над нею й промовив: "Не плач!"
14 І він підійшовши, доторкнувся до нош, тоді носії зупинилися. А він сказав: "Юначе, кажу тобі, встань!"
15 І мертвий піднявся, і почав розмовляти. І він віддав його матері.
16 А всіх страх пройняв, і Бога хвалили вони й казали: "Великий пророк з'явився між нами, і Бог зглянувся над народом своїм!"
17 І поширилася ця чутка про нього по всій Юдеї, і по всій тій країні.
18 Про все ж те повідомили Іванові учні його. І покликав Іван двох з учнів своїх,
19 і послав їх до Господа з запитом: "Чи ти той, хто має прийти, чи чекати нам іншого?"
20 А прийшовши до нього, вони сказали: "Іван Христитель послав нас до тебе, запитати: "Чи ти той, хто має прийти, чи чекати нам іншого?21 А саме тоді багатьох зцілив був він від недугів і мук, і від духів лихих, і сліпим багатьом повернув зір.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: "Ідіть і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: сліпі прозрівають, криві ходять, очищаються слабі на проказу, чують глухі, встають померлі, убогим звіщається добра новина.
23 І щасливий, хто через мене не матиме випробування!"
24 А коли відійшли посланці Іванові, він почав промовляти про Івана народові: "На що ви дивитися ходили в пустелю? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
25 Кого ви воліли побачити? Можливо людину, у м'який одяг одягнуту? Але ті, хто одягаються вишукано й розкішно живуть, у царських палатах перебувають.
26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, що навіть більше, аніж на пророка.
27 Це той, що про нього написано: "Ось перед обличчя твоє посилаю свого посланця, який перед тобою твій шлях приготує!"
28 Кажу вам: "Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому царстві той більший за нього"".
29 І всі люди, що слухали і навіть митники, визнали справедливість Божу, і охристилися Івановим хрищенням.
30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, і не христилися від нього.
31 "До кого ж прирівняю людей цього роду? І до кого подібні вони?
32 Подібні вони до дітей, що на базарі сидять і один одному кажуть: "Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви"...
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: "Має він демона".
34 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, а ви кажете: "Чоловік цей ласун і п'яниця, він приятель митників і грішників".
35 І виправдалася мудрість усіма своїми справами".
36 А один із фарисеїв запросив його, щоб спожив він з ним. І прийшовши до помешкання того фарисея, він сів за стіл.
37 І жінка одна, що знали її в місті, як грішницю, дізнавшись, що він у фарисеєвому будинку засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і припавши до ніг його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми йому ноги, і волоссям своїм витирати. Вона цілувала йому ноги та миром мастила...
39 Побачивши це, фарисей, що покликав його, міркував собі: "Коли б був він пророк, він би знав, яка жінка до нього торкається, бо ж грішниця вона!"
40 І сказав Ісус до нього: "Маю, Симоне, дещо сказати тобі". А той відповів: "Кажи, Вчителю".
41 І сказав Ісус: "Були два боржники в одного лихваря, один був винен п'ятсот динаріїв, а інший п'ятдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, пробачив він обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?"
43 Відповів Симон: "Гадаю, той, кому більше пробачив". І сказав він йому: "Розсудив ти правдиво".
44 І повернувшись до жінки, він промовив до Симона: "Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій будинок, ти на ноги мої не подав і води, а вона окропила слізьми мої ноги й обтерла волоссям своїм.
45 Ти не поцілував мене, а вона, відколи ввійшов я, мої ноги цілує невпинно.
46 Ти голови моєї оливою не намастив, а вона миром ноги мої намастила...
47 Ось тому кажу я тобі: "Численні гріхи її пробачені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало пробачається, такий мало любить"".
48 А до неї промовив: "Пробачаються тобі гріхи!"
49 А ті, що сиділи з ним при столі, почали гомоніти про себе: "Хто ж це такий, що й гріхи пробачає?"
50 А до жінки сказав він: "Твоя віра врятувала тебе, іди собі з миром!"
Вiд Луки 8
1 І після того він проходив містами та селами, проповідуючи та повідомляючи добру новину про Боже царство. І з ним дванадцять були,
2 та дехто з жінок, що були зцілені від злих духів та хвороб: Марія, яку Магдалиною кличуть, що з неї сім демонів вийшло,
3 та Іванна, жінка Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і багато інших, що маєтком своїм їм служили.
4 І як зібралося багато народу, і з міста до нього прийшли, то він промовляти став приповістями:
5 "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І як сіяв, упало одне край шляху, і було затоптане, і птахи небесні його видзьобали.
6 Інше ж упало на грунт кам'янистий, і зійшовши, всохло без вологи.
7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його заглушив.
8 А що впало на добру землю, зійшовши, вродило стократно". Це сказавши, закликав: "Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!"
9 Запитали ж його учні: "Що означає ця приповість?"
10 А він відповів: "Вам дано знати таємниці Божого царства, а іншим у приповістях, щоб дивилися вони — і не бачили, слухали — і не розуміли.
11 Ось що означає це Боже слово.
12 А котрі край шляху, — це ті, хто слухає, але потім приходить Диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не врятувалися вони.
13 А що на кам'янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю, але кореня не маючи, вони вірять до часу, поки не прийде випробовування, тоді відпадають.
14 А що впало між терен, — це ті, хто слухає слово, але, заклопотані багатством та життєвими розкошами, плоду вони не дають.
15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
16 І свічку засвічену ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, а ставить її на свічник, щоб видно було тим, хто входять.
17 Нема нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що про нього не дізнаються, і не стане явним.
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що здається йому, ніби має він".
19 До нього ж прийшли були мати й брати його, та через народ не могли доступитися до нього.
20 І повідомили йому: "Он осторонь твої брати й мати, прийшли побачити тебе".
21 А він відповів їм: "Моя мати й брати мої — це ті, хто слухають і виконують Боже слово!"
22 І одного дня увійшов він до човна, а з ним його учні. І сказав він до них: "Перепливімо на інший бік озера". І вони попливли.
23 А коли вони пливли, він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
24 І вони розбудивши його, сказали: "Вчителю, Вчителю, гинемо!" Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухли, і тиша настала!
25 А до них він сказав: "Де ж ваша віра?" І дивувалися вони, налякані, й казали один до одного: "Хто ж це такий, що вітрам і воді він наказує, а вони його слухають?"
26 І вони припливли в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.
27 І як на берег він вийшов, зустрів його один чоловік, що багато років мав він демонів, не одягався в одяг і мешкав не в будинку, а в могильних печерах.
28 А коли він Ісуса побачив, то повалився перед ним і закричав: "Що до мене тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!"
29 Бо велів він нечистому духові вийти з тієї людини.