І зведуть багатьох.
7 І як з різних місць чутки про війни почуєте ви, не лякайтеся, бо статися належить тому. Та це ще не кінець.
8 Бо повстане народ на народ і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.
9 Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів через мене, на свідчення їм.
10 Але перше добра новина мусить бути народам усім проповідувана.
11 Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам казати, а що дане вам буде тієї години, то те кажіть, бо не ви промовлятимете, а дух святий.
12 І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть проти батьків, і їм смерть заподіють.
13 І за ім'я моє всі вас ненавидітимуть. А хто витерпить аж до кінця, той буде врятований!
14 Коли ж ви побачите ту огиду спустошення, що про неї звіщав пророк Даниїл, яка настане там, де не слід, (хто читає, хай розуміє) тоді ті, хто в Юдеї, хай у гори втікають.
15 І хто на покрівлі, хай той не сходить, і хай не входить узяти щось з помешкання свого.
16 І хто на полі, хай назад не повертається взяти одяг свій.
17 Лихо ж вагітним і тим, хто годує грудьми в ті дні!
18 Моліться, щоб не трапилося це зимою!
19 Будуть-бо ті дні такою скорботою, що її не було від створення світу, що його Бог створив, аж досі, й не буде в майбутньому.
20 І коли б Господь не вкоротив був тих днів, не врятувалася б ніяка людина. Але заради тих, кого обрав, вкоротив він ті дні.
21 Тоді ж, як хто скаже до вас: "Ото, Христос тут, ото там", не вірте.
22 Бо повстануть христи неправдиві та неправдиві пророки, і вчинятимуть ознаки та чуда, щоб звабити, як зможуть, і обраних.
23 Але ви пильнуйте! Я повідомив вам усе наперед.
24 За тих днів, по скорботі отій, сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла,
25 і зорі падатимуть з неба, і сили небесні порушаться...
26 І побачать тоді Сина Людського, що йтиме хмарами з великою потугою й славою.
27 І тоді він пошле ангелів і збере своїх обраних від вітрів чотирьох, від краю землі до краю неба.
28 Від дерева ж фігового навчіться прикладу: коли гілки його вже розпукуються, і з'являється листя, то знаєте, що близько літо.
29 Так і ви, коли тільки побачите, що відбувається це, то знайте, що близько, під дверима.
30 Запевняю вас, за цього покоління все це станеться!
31 Небо й земля зникнуть, а слова мої залишаться!
32 Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, тільки Батько.
33 Пильнуйте й моліться, бо не знаєте, коли час той настане!
34 Як той чоловік, що від'їхав, і залишив свою господу рабам своїм доглядати, і кожному завдання дав, а воротареві звелів пильнувати.
35 Тож пильнуйте, бо не знаєте, коли повернеться пан господи: вечірньої пори, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи вранці.
36 Щоб вас не застав він сплячими, коли повернеться зненацька.
37 А що я вам кажу, те кажу всім: "Пильнуйте!
Вiд Марка 14
1 За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А старші священики й книжники стали шукати, як би схопити його та вбити.
2 Вони казали: "Тільки не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталася".
3 Коли ж Ісус був у Віфанії, в оселі Симона, хворого на проказу, і сидів при столі, підійшла одна жінка з алябастровою пляшечкою справжнього нардового мира, дуже коштовного. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову йому.
4 А дехто обурювалися між собою й казали: "Нащо таке марнотратство на миро?
5 Радше було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати". І нарікали на неї.
6 Ісус же сказав: "Залиште її! Чого прикрості їй завдаєте? Вона добрий вчинок зробила мені.
7 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли буде бажання, зможете їм робити добро, мене ж не завжди ви маєте.
8 Що могла, те зробила вона, заздалегідь намастила моє тіло на похорон...
9 Запевняю вас, де тільки ця добра новина проповідувана буде по всьому світі, на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!"
10 Юда ж Іскаріот, один з дванадцятьох, подався до старших священиків, щоб їм його видати.
11 А вони, як почули, зраділи й пообіцяли йому срібняків за те дати. І він став підшукувати слушного часу, щоб їм видати його.
12 А першого дня Опрісноків, коли приноситься пасхальна жертва, запитали учні його: "Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми тобі пасху спожити?"
13 І послав він двох з учнів своїх, сказавши: "Підете до міста, і вас там зустріне чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним.
14 І там, куди він увійде, скажіть до господаря того помешкання: "Вчитель запитує, де кімната, в якій він споживатиме пасху з учнями своїми?"
15 І він вам покаже готову вистелену велику вітальню, там приготуйте для нас".
16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як він їм казав, і розпочали вони пасху готувати.
17 А коли настав вечір, він прийшов з дванадцятьма.
18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: "Істино кажу вам, що один з вас, який споживає зі мною, видасть мене"...
19 Вони засмутилися, і кожен запитував його: "Чи це не я?"
20 А він їм сказав: "Один з дванадцятьох, що в миску вмочає зі мною...
21 Людський Син справді йде, як про нього написано, але лихо тій людині, що видасть Людського Сина! Було б краще їй, коли б вона не народилася!"...
22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, поблагословив, поламав і дав їм, кажучи: "Прийміть, споживайте, це тіло моє!"
23 Потім узяв він чашу, подякував, подав їм — і вони пили з неї всі.
24 І промовив до них: "Це кров моя нового заповіту, що за багатьох проливається.
25 Істино кажу вам, що віднині не питиму я від плоду виноградного до того дня, як новим питиму його в царстві Божому!"
26 А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли.
27 Промовив тоді їм Ісус: "Цієї ночі ви не встоїте перед випробуванням, як написано: "Вражу пастиря, і розпорошаться вівці!"
28 По воскресінні ж своєму я перед вас прийду в Галілею".
29 І промовив до нього Петро: "Хай усі не встоять, та не я!"
30 Ісус же йому сказав: "Запевняю тебе, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене!"
31 А він ще дужче запевняв: "Коли б мені й померти з тобою, я не відречуся від тебе!" Так же само сказали й усі...
32 Коли прийшли вони до місцевості, що називається Гефсиманія, сказав він до учнів своїх: "Посидьте тут, поки я помолюся.
33 І стривожений, пішов він, взявши з собою Петра, Якова та Івана...
34 І сказав він до них: "Оповита смутком смертельним душа моя! Залишайтеся тут і пильнуйте!"
35 І він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, якщо це можливо, минула його ця година.
36 І благав він: "Авва-Батьку, тобі все можливе. Пронеси повз мене цю чашу!... А проте, хай буде не з волі моєї, а з твоєї"...
37 І як він повернувся, і знайшовши їх сплячими, сказав Петрові: "Симоне, ти спиш? Однієї години не зміг попильнувати?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в непевність, бадьорий-бо дух, але немічне тіло!"
39 І знову пішов, і молився, те саме промовляючи слово.
40 А повернувшись, знову знайшов їх, що спали, бо важкими їм стали повіки. І не знали вони, що йому відповісти...
41 І повернувся він втретє, та й каже до них: "Ви ще далі спите й спочиваєте? Скінчено, надійшла та година, коли в руки грішникам видається Син Людський!...
42 Вставайте, ходімо, ось наблизився мій зрадник"...
43 І як він ще промовляв, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним люди з мечами та киями від старших священиків, книжників і старшин.
44 А зрадник його дав був знака їм, кажучи: "Кого я поцілую, то він, беріть його під надійну варту".
45 І підійшов він та й сказав: "Вчителю!" І поцілував його...
46 Вони ж схопили його.
47 А один з тих, що стояли навколо, меча вихопив та й рубонув раба першосвященика, і відтяв йому вухо.
48 А Ісус їм промовив у відповідь: "Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб схопити мене.
49 Я щодня був з вами в храмі, навчаючи, і мене не взяли ви. Але все це, щоб збулися Писання".
50 Тоді всі полишили його й повтікали...
51 Один же юнак, загорнутий у покривало на голе тіло, йшов за ним. І його мали схопити.
52 Але він, покривало покинувши, втік голий.
53 А Ісуса вони повели до першосвященика. І зійшлися всі старші священики, старшини та книжники.
54 Петро ж на відстані йшов за ним до середини двору першосвященика, а потім сів з вартою грітися біля вогню.
55 А старші священики та весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб йому заподіяти смерть, і не знаходили.
56 Багато свідчили фальшиво на нього, але не співпадали їхні свідчення.
57 Тоді деякі вставали, і давали неправдиві свідчення проти нього й казали:
58 "Ми чули, як він казав: "Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний"".
59 Але й ті свідчення не збігалися.
60 Тоді став на середині першосвященик, та й Ісуса запитав: "Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти тебе?"
61 Він же мовчав і нічого не відповідав. Першосвященик знову запитав його: "Чи Христос ти, Син Благословенного?"
62 А Ісус відповів: "Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!"
63 Роздер тоді першосвященик одяг свій та й сказав: "На що нам ще свідки потрібні?
64 Ви чули цю зневагу Бога. Що ви на це скажете?" І вони всі присудили, що він має померти...
65 Тоді деякі стали плювати на нього, і закривати обличчя йому, і бити його та казати йому: "Відгадай, хто вдарив!" Варта теж його била по щоках...
66 А коли Петро був внизу на подвір'ї, приходить одна із служниць першосвященика,
67 і як Петра, що грівся, вона вгледіла, то придивившись до нього сказала: "І ти був з назарянином Ісусом!"
68 Він же відрікся, промовивши: "Не відаю й не розумію, що кажеш"... І вийшов назовні. І заспівав тоді півень.
69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знову казати присутнім: "Цей з них!"
70 І він знову відрікся. Незабаром інші з присутніх казали Петрові: "Все ж таки ти з них, бо ти галілеянин, та й мова твоя така сама".
71 А він став присягати та божитися: "Не знаю цього чоловіка, про якого ви кажете!"
72 І заспівав півень миті тієї вдруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: "Перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від мене".