Ви ссатимете і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!
13 Як когось його ненька втішає, так і вас я втішу, і ви втішені будете Єрусалимом.
14 І побачите це, і серце ваше радітиме, і як трава молода, розцвітуть ваші кістки! І в рабах його виявиться Господня рука, а його гнів на його ворогах.
15 Бо ось прийде Господь у вогні, а його колісниці — мов буря, щоб відплатити жаром гніву свого і палючим вогнем свого невдоволення!
16 Бо вогнем та мечем своїм судитиметься Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа...
17 А ті, хто освячуються і очищують себе, щоб увійти до поганських садів, між кимось всередині, їдять м'ясо свиней та інші огиди, навіть миш, вони всі згинуть, — каже Господь!...
18 Я знаю їхні вчинки та їхні думки, я зберу всі народи та язики і прийдуть вони, щоб мою славу побачити!
19 І знака на них покладу, і пошлю врятованих з них до народів, у Таршіш, Пул і Лул, у Мешех і Кос, у Тувал та Яван, на острови далекі, що звістки про мене не чули й не бачили слави моєї, і розкажуть про мою славу вони між народами!
20 І вони приведуть усіх ваших братів з усіх народів у дарунок для Господа на колісницях і на возах, і на конях, і на мулах та верблюдах, на гору святу мою, до Єрусалиму, — каже Господь, — як приносять сини Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до оселі Господньої.
21 І візьму я з них за священиків та за левитів, — каже Господь.
22 Бо як небо нове та нова земля, що створю, стануть перед обличчям моїм, — каже Господь, — так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я!
23 І кожного новомісяччя і кожної нової суботи, всяке тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям моїм, — каже Господь.
24 І вийдуть вони та й побачать трупи людей, що відступили від мене, бо їхня черва не помре і не погасне вогонь їхній, і стануть вони за огиду для кожного тіла!"
ПРОРОЦТВО ЄРЕМІЇ
Єремiї 1
1 Слово Єремії, сина Хілкіїного, із священиків, що в Анатоті, у Веніяминовому краї,
2 що було до нього від Господа за днів Йосії, Амонового сина, Юдиного царя, тринадцятого року його царювання.
3 І було воно й за днів Єгоякима, сина Йосіїного, Юдиного царя, аж до кінця одинадцятого року царювання Седекії, сина Йосіїного, Юдиного царя, й аж до виходу Єрусалиму у вигнання в п'ятому місяці.
4 І прийшло мені слово Господнє:
5 "Ще поки тебе сформував я в утробі матері, я знав був тебе, і ще поки ти вийшов з нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!"
6 А я відповів: "О, Господе, Боже, таж я промовляти не вмію, бо ще надто юний!"...
7 Господь же мені сказав: "Не кажи, що ти юний, бо ти підеш до всіх, куди тільки тебе я пошлю, і скажеш усе, що тобі накажу.
8 Не бійся їх, бо я з тобою, щоб тебе захищати", — каже Господь!
9 І простягнув Господь руку свою, і доторкнувся моїх вуст та й до мене сказав: "Ось я дав у твої вуста слова мої!
10 Дивися, я сьогодні призначив тебе над народами й царствами, щоб викорінювати та ламати, щоб нищити та руйнувати, щоб будувати й насаджувати!"
11 І було мені слово Господнє: "Що ти бачиш, Єреміє?" А я відповів: "Я бачу гілку мигдалю".
12 І сказав мені Господь: "Ти добре бачиш, бо я пильную свого слова, щоб справдилося воно".
13 І було мені слово Господнє вдруге таке: "Що ти бачиш?" А я відповів: "Я бачу кипляче горня, а перед його звернутий з півночі на південь".
14 І сказав мені Господь: "З півночі прийде лихо на всіх мешканців землі.
15 Бо ось я покличу всі племена північних царств, — каже Господь, — і вони прийдуть, і поставлять кожен свій трон при вході до брам Єрусалима, і навколо при всіх мурах його та при всіх юдейських містах.
16 І я судитимуся з ними за всю їхню безбожність, що вони покинули мене, і кадили іншим богам, і вклонялися творінню своїх рук.
17 А ти підпережеш стегна свої та скажеш їм усе, що я накажу тобі. Не бійся їх, щоб я не нагнав жаху на тебе перед ними!
18 Бо я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідними мурами проти всієї цієї землі, проти царів Юди, проти його князів, проти його священиків та проти народу цієї землі.
19 І вони воюватимуть з тобою, та не переможуть тебе, бо я з тобою", — каже Господь, — щоб тебе захищати!
Єремiї 2
1 І було мені слово Господнє:
2 "Іди, і проголоси до вух дочки Єрусалиму, що так каже Господь: "Я згадав тобі ласку юності твоєї, ту любов, коли ти наречена була та за мною ходила в пустелі, в землі незасіяній".
3 Ізраїль — святість для Господа, початок врожаю його. Всі, що їли його, завинили, лихо прийде на них, — каже Господь.
4 Послухайте слова Господнього, оселе Якова та всі роди оселі Ізраїля!
5 Так каже Господь: "Яку кривду знайшли батьки ваші в мені, що вони віддалилися від мене й пішли за марнотою, і самі нею стали?
6 І не запитали вони: "Де Господь, що нас вивів з Єгипетського краю, що провадив він нас по пустелі, по рівнинах та пагорбах, по краю сухому в безпросвітному мороці, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і де ніхто не мешкав?"
7 І впровадив я вас до родючого краю, щоб споживати плоди його та добро. І ви прибули й опоганили землю мою, і зробили огидою мою спадщину...
8 Священики не розповідали про те, де Господь. А ті, хто тримають Закон, не знали мене, пастирі відпали від мене, а пророки Ваалом пророкували та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9 Тому судитимуся ще з вами, — каже Господь, — і з синами синів ваших судитимуся!"
10 Перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та придивіться добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11 Чи змінив хоч який народ богів, хоч не і боги вони? А народ мій змінив свою славу на те, що не приносить користі!...
12 Дивуйтеся цим, небеса, і тремтіть від жаху, — каже Господь!
13 Бо дві речі лихі мій народ зробив: покинули мене, джерело живої води, щоб собі викопати водозбори, водозбори діряві, що води не тримають.
14 Хіба Ізраїль раб, чи він кріпак, народжений в оселі? Чому ж здобиччю він став?
15 На нього гарчать левчуки, видають голос свій, його край обернули в пустелю, спалили міста його і зробили безлюдними...
16 Також сини Мемфісу й Тахпенесу на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж не тому це тобі сталося, що покинув ти Господа, Бога свого, що шляхом тебе провадив?
18 І ось зараз, нащо тобі йти до Єгипту? Щоб пити воду з Шіхору? І нащо тобі йти в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і зрада твоя хай буде докором тобі, і знай, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху мого над тобою нема, — каже Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, порвала свої віжки й сказала: "Не служитиму!" Бо на кожному пагорбі високому і під кожним зеленим деревом ти клалася повією...
21 А я ж посадив був тебе виноградом добірним, весь він насіння правдиве! І як ти стала мені чужою здичавілою лозою?
22 Тому хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям моїм, — каже Господь Бог!
23 Як же ти зможеш сказати: "Я не опоганилася, за Ваалами я не ходила?" Подивися на шдях своій в долині, що ти накоїла, пустотлива верблюдко, що блукаєш шляхами своїми!
24 Ти як дика віслючка, яка до пустелі звикла, що вітер вдихає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її хтивості? Усі, хто шукають її, не змучаться, знайдуть у місяці її!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від спраги горло своє. А ти кажеш: "Не сподівайся, бо я покохала чужинців і за ними піду"...
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромила оселя Ізраїлева, вони та царі їхні, їхні князі, священики та пророки,
27 що кажуть до дерева: "Ти батько мій", а до каменя: "Ти мене породив". Бо до мене вони повернулися потилицею, а не обличчям, а за час свого лиха кажуть: "Встань та врятуй нас!"
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай встануть вони, якщо можуть врятувати тебе в час твого лиха, бо ж у тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зі мною змагатися? Усі ви відпали від мене, — каже Господь.
30 Даремно я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поїв, неначе злий лев!
31 О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: "Чи пустелею був для Ізраїля я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ мій: "Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до тебе"?
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена — про стрічки свої? А народ мій про мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно шлях свій повела, щоб шукати кохання! Тому шляхи свої призвичаїла ти до лихого,
34 і навіть на полах одягу твого знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила ти на гарячому,
35 ти кажеш: "Невинна я, його гнів відвернувся від мене направду"... Ось я сперечатимуся з тобою за те, що ти кажеш: "Я не грішила"!
36 Як легковажно ти змінюєш шлях свій. Ти осоромилася перед Єгиптом, як осоромилася перед Асирією!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо відкинув Господь тих, на кого ти сподівалася, і не пощастить тобі з ними"...
Єремiї 3
1 І було мені слово Господнє: "Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи зможе вона знову бути йому за жінку? Чи ж не стане зовсім збезчещеною ця земля? Ти ж перелюб вчиняла з коханцями багатьма, і тобі повертатися до мене? — каже Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й подивися, де перелюбу ти не вчинила? Ти для них по шляхах сиділа, немов той араб на пустелі, і збезчестився край твоєю розпустою та лихими твоїми вчинками!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло повії, і втратила сором...
4 Чи ж не кликатимеш віднині до мене: "Батьку мій, ти юності моєї провідник!
5 Чи він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме?" Так ти промовляєш, і далі вчиняєш лихе...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: "Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і вчиняла перелюб там...
7 Я думав, що як зробить вона все оце, то до мене повернеться, та вона не повернулася.