Всі, що їли його, завинили, лихо прийде на них, — каже Господь.
4 Послухайте слова Господнього, оселе Якова та всі роди оселі Ізраїля!
5 Так каже Господь: "Яку кривду знайшли батьки ваші в мені, що вони віддалилися від мене й пішли за марнотою, і самі нею стали?
6 І не запитали вони: "Де Господь, що нас вивів з Єгипетського краю, що провадив він нас по пустелі, по рівнинах та пагорбах, по краю сухому в безпросвітному мороці, по краю, що в ньому ніхто не ходив, і де ніхто не мешкав?"
7 І впровадив я вас до родючого краю, щоб споживати плоди його та добро. І ви прибули й опоганили землю мою, і зробили огидою мою спадщину...
8 Священики не розповідали про те, де Господь. А ті, хто тримають Закон, не знали мене, пастирі відпали від мене, а пророки Ваалом пророкували та за тими пішли, хто вам не допоможе...
9 Тому судитимуся ще з вами, — каже Господь, — і з синами синів ваших судитимуся!"
10 Перейдіть острови хіттеян, і побачте, і до Кедару пошліть, та придивіться добре й побачте, чи було там таке, як оце?
11 Чи змінив хоч який народ богів, хоч не і боги вони? А народ мій змінив свою славу на те, що не приносить користі!...
12 Дивуйтеся цим, небеса, і тремтіть від жаху, — каже Господь!
13 Бо дві речі лихі мій народ зробив: покинули мене, джерело живої води, щоб собі викопати водозбори, водозбори діряві, що води не тримають.
14 Хіба Ізраїль раб, чи він кріпак, народжений в оселі? Чому ж здобиччю він став?
15 На нього гарчать левчуки, видають голос свій, його край обернули в пустелю, спалили міста його і зробили безлюдними...
16 Також сини Мемфісу й Тахпенесу на черепі паслися в тебе.
17 Чи ж не тому це тобі сталося, що покинув ти Господа, Бога свого, що шляхом тебе провадив?
18 І ось зараз, нащо тобі йти до Єгипту? Щоб пити воду з Шіхору? І нащо тобі йти в Ашшур? Щоб пити воду з Ріки?
19 Хай карає тебе твоє зло, і зрада твоя хай буде докором тобі, і знай, що лихе та гірке це, що кинув ти Господа, Бога свого, і страху мого над тобою нема, — каже Господь, Бог Саваот.
20 Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо своє, порвала свої віжки й сказала: "Не служитиму!" Бо на кожному пагорбі високому і під кожним зеленим деревом ти клалася повією...
21 А я ж посадив був тебе виноградом добірним, весь він насіння правдиве! І як ти стала мені чужою здичавілою лозою?
22 Тому хоч би ти й помилася лугом, і мила багато собі зажила б, проте плямою буде вина твоя перед обличчям моїм, — каже Господь Бог!
23 Як же ти зможеш сказати: "Я не опоганилася, за Ваалами я не ходила?" Подивися на шдях своій в долині, що ти накоїла, пустотлива верблюдко, що блукаєш шляхами своїми!
24 Ти як дика віслючка, яка до пустелі звикла, що вітер вдихає в жаданні своєї душі, хто заверне її в час її хтивості? Усі, хто шукають її, не змучаться, знайдуть у місяці її!
25 Стримуй ногу свою, щоб не бути їй босою, і від спраги горло своє. А ти кажеш: "Не сподівайся, бо я покохала чужинців і за ними піду"...
26 Як для злодія сором, коли буде зловлений, так себе осоромила оселя Ізраїлева, вони та царі їхні, їхні князі, священики та пророки,
27 що кажуть до дерева: "Ти батько мій", а до каменя: "Ти мене породив". Бо до мене вони повернулися потилицею, а не обличчям, а за час свого лиха кажуть: "Встань та врятуй нас!"
28 А де ж твої боги, яких наробив ти собі? Хай встануть вони, якщо можуть врятувати тебе в час твого лиха, бо ж у тебе богів, скільки міст твоїх, Юдо!
29 Чого вам зі мною змагатися? Усі ви відпали від мене, — каже Господь.
30 Даремно я бив синів ваших, науки вони не взяли, а ваших пророків ваш меч поїв, неначе злий лев!
31 О ви, покоління, почуйте це слово Господнє: "Чи пустелею був для Ізраїля я? Чи може землею великої темряви? Чому ж каже народ мій: "Ми вільно буяємо, вже не прийдемо до тебе"?
32 Чи панна забуде оздобу свою, наречена — про стрічки свої? А народ мій про мене забув незчисленні вже дні!
33 Як ти вправно шлях свій повела, щоб шукати кохання! Тому шляхи свої призвичаїла ти до лихого,
34 і навіть на полах одягу твого знаходиться кров душ убогих невинних, яких не зловила ти на гарячому,
35 ти кажеш: "Невинна я, його гнів відвернувся від мене направду"... Ось я сперечатимуся з тобою за те, що ти кажеш: "Я не грішила"!
36 Як легковажно ти змінюєш шлях свій. Ти осоромилася перед Єгиптом, як осоромилася перед Асирією!
37 І звідти ти вийдеш, заламуючи свої руки на своїй голові, бо відкинув Господь тих, на кого ти сподівалася, і не пощастить тобі з ними"...
Єремiї 3
1 І було мені слово Господнє: "Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи зможе вона знову бути йому за жінку? Чи ж не стане зовсім збезчещеною ця земля? Ти ж перелюб вчиняла з коханцями багатьма, і тобі повертатися до мене? — каже Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й подивися, де перелюбу ти не вчинила? Ти для них по шляхах сиділа, немов той араб на пустелі, і збезчестився край твоєю розпустою та лихими твоїми вчинками!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло повії, і втратила сором...
4 Чи ж не кликатимеш віднині до мене: "Батьку мій, ти юності моєї провідник!
5 Чи він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме?" Так ти промовляєш, і далі вчиняєш лихе...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: "Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і вчиняла перелюб там...
7 Я думав, що як зробить вона все оце, то до мене повернеться, та вона не повернулася. І бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб вчиняла невірна дочка Ізраїлева, відпустив я її, і дав їй листа про розлучення. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася теж піти, і розпусною стала й вона...
9 І сталося від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, бо перелюб вчиняла з каменем та з деревом.
10 І також при всьому цьому не повернулася до мене зрадлива сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдавала, — каже Господь...
11 І промовив до мене Господь: "Невірна дочка Ізраїлева всправедливила душу свою більш від зрадливої дочки Юди.
12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: "Повернися, відступна дочко Ізраїлева! — каже Господь. — Не зверну я свого обличчя у гніві на вас, бо я милостивий, — каже Господь, — і не стерегтиму повік свого гніву.
13 Тільки визнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і мого голосу ви не почули, — каже Господь.
14 Поверніться, діти невірні, — каже Господь, — бо я вам господар. Я візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем своїм, і вони пастимуть вас умінням та розумом.
16 І буде, коли ви розмножитеся та розплодитеся на землі за цих днів, — каже Господь, — не скажуть уже: "Ковчег заповіту Господнього". І вже він не прийде на серце, і його забудуть, і більше не буде він зроблений...
17 Того часу назвуть Єрусалим Господнім престолом, і до нього, до Єрусалиму, зібрані будуть усі народи заради ймення Господнього, і вже не ходитимуть вони за впертістю серця лихого свого"...
18 Тими днями оселя Юдина з оселею Ізраїля підуть і разом прибудуть з північного краю до краю, що вашим батькам на спадок я дав.
19 І я був подумав: "Як поставлю тебе я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І я думав, що ви будете кликати мене: "Мій Батьку", і не відвернетеся від мене".
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка, так ви мене зрадили, оселе Ізраїлева! — каже Господь.
21 Чути голос на лисих горах, плач благальний синів Ізраїлевих, вони-бо викривили шлях свій, забули про Господа, Бога свого.
22 Поверніться, невірні сини, бунтівне ваше серце я вилікую! Скажіть: "Ось прийшли ми до тебе, бо ти Господь, Бог наш!
23 Насправді, брехня оті пагорби та гомін по горах. Насправді, в Господі, Богові нашому, порятунок Ізраїля!
24 А той сором пожер працю наших батьків від нашої молодості, їхню худобу дрібну та велику, їхніх синів та дочок.
25 Лежимо ми у соромі нашому, і нас покриває неслава ця, бо ми грішили проти Господа, Бога нашого, ми й батьки наші, від нашої молодості й до сьогодні, і не слухали голосу Господа, нашого Бога!"...
Єремiї 4
1 Якщо ти, Ізраїлю, маєш намір повернутися, — каже Господь, — то повертайся до мене, і якщо ти відкинеш з-перед обличчя мого неподобства свої, то не тинятимешся!
2 І якщо ти присягнеш: "Як живий Господь" правдою, правом та справедливістю, то ним благословлятимуться народи, і хвалитимуться ним.
3 Бо так каже Господь Юді та Єрусалиму: "Оріть собі на цілині і не сійте в тернину!
4 Обрізуйтеся Господові, усуньте з ваших сердець крайню плоть, юдеї та мешканці Єрусалиму, щоб не вийшла, немов той вогонь, моя лють, і не запалала вона через лихі ваші вчинки, і не буде кому погасити!
5 Оповістіть у Юдеї та в Єрусалимі, засурміть у сурму в краю! Оголосіть гучним голосом, промовляючи: "Зберіться та підемо до міст до твердинних!"
6 Поставте прапор у напрямку Сіону, покваптеся, не зупиняйтеся, бо з півночі лихо приведу й велике нещастя...
7 Із своєї гущавини виходить лев, той, хто нищить народи, вирушає з місця свого, щоб твій край перетворити на руїну. Твої міста будуть спустошені, стануть безлюдними!...
8 Отож, підпережіться веретами, плачте та голосіть, бо лють Господнього гніву від нас не відвернеться!
9 І в день той, — каже Господь, — згине розум царя та розум князів, і жахнуться священники, а пророки здивуються.
10 І скажуть: "О Господе, Боже, справді обдурений дуже народ цей та Єрусалим, коли сказано, що буде вам мир, а меч шукає душі"...
11 Того часу народові цьому та Єрусалимові сказане буде: "Ось вітер палючий з лисих гір на пустелі, на шляху дочки мого люду, не на просіювання і не на очищення він!"
12 Та вітер сильніший від цього прибуде мені, і над ними я винесу вирок...
13 Ось він прийде, як хмари, як буря його колісниці, від орлів прудкіші коні його. І скажуть вони: "Лихо нам, бо спустошені будемо ми!"...
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме, щоб був ти врятований! Аж доки в тобі пробуватимуть думки марноти твоєї?
15 Бо голос доносить з Дану й звіщає винищення з Єфремових гір...
16 Пригадайте народам оце, сповістіть це про Єрусалим: "Приходять з далекого краю взяти його в облогу, і здіймають свій галас на юдейські міста!"
17 Як сторожа полів, навколо оточать його, бо він мені був неслухняний, — каже Господь!
18 Шлях твій та вчинки твої тобі це зробили.