Павел Вежинов

Повні тексти творів

Коли ти в човні...

Переклад Наталі Бондар
І
Вже другий день за нашим земним часом "Сиріус" літав навколо цього клятого Місяця, червоного і гладенького, немов величезна дитяча кулька. Сказати правду, ми називали планету Місяцем лише тому. що не могли придумати для неї власну назву, її планета-мати була цілковито мертвим небесним тілом — тут, на думку наших фахівців, життя ніколи не існувало. Десь далеко в чорному небі розсилало примарне світло їхнє зелене сонце...

Читати повністю →

Пригода на тихій вулиці

Переклад Юрія Чикирисова
Одного липневого дня в будинку мебляра Захарі Піронкова сталася не зовсім звичайна, як для нашого часу, подія. Хоч як здивуються юні читачі, саме того дня безслідно й невідомо куди зник шестирічний хлопчик Васко — маленький меблярів син. Ця історія схвилювала весь квартал і породила безліч чуток і здогадів. Справді, хто може викрасти шестирічну дитину? Таких випадків уже давно не пам'ятають...

Читати повністю →

Сліди залишаються

Переклад І. Буше

З неба падає ключ

Як гарно буває у вечірні години, коли сонце зайшло і нічна темрява поволі оповиває землю. Гратися вже пізно, зате саме тоді починаються такі приємні, такі цікаві й одверті розмови, що навіть не помітної, як мине час.
Цього вечора хлопчики, як це бувало часто, зібралися у внутрішньому дворику великого жовтого будинку. Їхнім улюбленим місцем був закуток, де лежала купа старого заліза, що лишилося після ремонту парового опалення...

Читати повністю →

Таємниця старого замку

Оповідання
Переклад: Наталя Бондар

До Печа, старовинного угорського міста, зв'язківці прибули надвечір. Місто було переповнене військами. Асфальтованими вулицями сунули радянські й болгарські частини, прямуючи до близької лінії фронту. Між вантажними та легковими автомобілями снували піхотинці. Радянські й болгарські бійці, зустрічаючись, радісно вітали один одного, шукаючи зрозумілі слова зі своїх споріднених мов…
Свілен жадібно роздивлявся навколо...

Читати повністю →

Що скажуть люди...

Звістка про те, що Антуанета вийшла за архітектора Лазарева, була для всіх у нашій установі несподіваною. Як завжди в таких випадках, почалось перешіптування по коридорах, дрібні плітки в їдальні, здогади й пересуди. За кілька годин знудьговане товариство розділилось на два галасливих ворожих табори: одні твердили, що вона не гідна його, інші ж категорично запевняли, ніби він і мізинця її не вартий. Врешті думка склалась не на користь обох: "Непідхожа пара!..

Читати повністю →
Дивіться також