Аванпост прогресу
І
Торговельною станцією керувало двоє білих. Кайєр, начальник, був низький на зріст і дуже гладкий; Карльє, його помічник—високий, з великою головою й досить широким тулубом, поставленим на двох тонких ногах. їм допомагав негр із Сієрра Леоне, який запевняв, що ім'я його Генрі Прайс. Проте тубільці з пониззя річки чомусь прозвали його Маколою, і це ім'я невідчепно ходило за ним по всій країні...
ВИЗВОЛЕННЯ
РОМАН
МІЛИН
ЗМІСТ
Частина перша Людина й бриг
Частина друга Берег Притулку
Частина третя, Полон..
Переклад І. Павленко
Емі Фостер
Кеннеді — сільський лікар та живе у Колбруці, що на берегах Східної бухти. Крутий схил здіймається понад червоними дахами містечка, що тісняться від старомодної Гай-стріт аж до стіни, яка огороджує поселення від моря...
Те, що знали в маленькому приморському порту Кольбруці про капітана Гегберда, не було йому на користь. Він був родом не звідціля. Примусили його тут оселитися обставини зовсім не таємничі,— колись він навіть любив про них розповідати. Певно, мав він трохи грошенят, бо купив собі клаптик землі й дешевим коштом збудував на ньому два жовтих цегляних котеджі...
Читати повністю →Джозеф Конрад
КНЯЗЬ РОМАН
Оповідання
Переклад Віктора Часника.
Текст розміщено електронним видавництвом Укрлібу. Розповсюдження чи передрук тексту можливі тільки після узгодження з перекладачем!
"Події, що відбулися сімдесят років тому, можливо, занадто далекі, щоб про них доречно було згадати в простій розмові...
Спершись обома руками на дах каюти човна, білий промовив до стерничого:
"Ми заночуємо на Арсатовій ділянці. Вже пізно".
Малаєць лише буркнув у відповідь, не перестаючи пильно дивитися на річку, а білий, схиливши підборіддя на схрещені руки, знов задивився на слід човна. З-за лісу, перерізаного руслом річки, виглянуло сліпуче сонце. Вено висіло над самою водою, що виблискувала, мов металева стрічка. Ліс, темний і похмурий, стояв по обидва боки широкої течії, мовчазний і суворий...
Роман
Переклад Ігоря Андрущенка
Коли ти довго вдивлятимешся у безодню, то також безодня загляне у тебе.
Фрідріх Ніцше
I
Яхта "Неллі" стала на якір так тихо, що навіть не ворухнулися її вітрила, і завмерла. Був приплив, вітер майже вщух, і нашому суднові, яке повинно було плисти вниз рікою, залишалося хіба що упокоритися і чекати відпливу.
Перед нами простяглося гирло Темзи: наче брама, яка провадила до нескінченного водного простору...