Володимир Желєзніков

Повні тексти творів

Білі пароплави

Коли Риті виповнилося двадцять дев'ять років вона вирішила, що вік уже не малий, що старість не за горами й час налагодити безладне життя їхньої родини. Тому вона сказала чоловікові Глібу й синові Павлу, що відтепер вони житимуть, як усі люди: у відпустку їздитимуть до моря, вчасно обідатимуть та снідатимуть і куплять телевізор. При цьому вона виразно подивилася на Гліба.
— Будь ласка,— неохоче мовив Гліб.— Я зовсім не проти.
— А як я тепер вас зватиму? — запитав Павлик...

Читати повністю →

Добрим людям — доброго ранку

Сьогодні у нас свято. У нас з мамою завжди свято, коли прилітає дядько Микола — давній друг мого батька. Вони разом училися колись іще в школі, сиділи за однією партою і воювали проти фашистів: літали на важких бомбардувальниках.
Свого тата я жодного разу не бачив. Він був на фронті, коли я народився. Я бачив його тільки на фотографіях. Вони висіли в нашій квартирі. Одна, велика, в їдальні над диваном, на якому я спав. На ній тато був у військовій формі, з погонами старшого лейтенанта...

Читати повністю →

Життя і пригоди дивака

ЖИТТЯ І ПРИГОДИ ДИВАКА
Повість
Вандал, варвар, гунн! Але на відміну від них ти маєш на собі печать цивілізації кількох століть! Може, ти гадаєш, що це не має значення? Подивимося, подивимося...
З висловлювання тьоті Олі на мою адресу.

Зошит з фотографіями
Ця історія почалася з того, що батько, їдучи у відрядження, доручив мені купити подарунок мамі на день народження...

Читати повністю →

Нічний вітер

Він прокинувся вночі хтозна-чому. Чи то від вітру — мама його завжди відчиняла на ніч вікно,— чи то від потріскування всохлих мостин. А може, його збудила внутрішня тривога, бо напередодні ввечері він посварився з батьками.
Батько, на настійну вимогу матері, вилаяв його за знівечені черевики, то що ж, йому грати у футбола без черевиків, еге ж? А потім батько так розійшовся, що заборонив йому йти завтра у кіно.
Він чекав цього кіно цілий тиждень...

Читати повністю →

Опудало

Володимир Желєзников
ОПУДАЛО
(повість)
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
Ленка мчала вузькими, химерно горбатими вуличками містечка, нічого не помічаючи на своєму шляху.
Повз одноповерхові будинки з мереживними фіранками на вікнах і високими хрестами телеантен – угору!..
Повз довгі огорожі та ворота з котами на карнизах і злими собаками біля хвірток – униз!....

Читати повністю →

Ослик і п'ятий океан

Ми їхали автобусом до аеропорту. Я і мама. Мама сиділа на першому сидінні, я — на другому. Ми так улаштувалися через маму. Вона сказала, що я занадто кручуся й неодмінно зімну їй сукню.
Поруч із мамою вмостився огрядний льотчик. Він займав багато місця, і мама опинилася біля самісінької стінки. Я дивився, як гине нова, чудово випрасувана мамина сукня, й нарешті сказав льотчику:
— Може, ви пересядете до мене, бо вам там тісно...

Читати повністю →

Солоний сніг

СОЛОНИЙ СНІГ
Повість
Розділ перший
Це почалося тридцять першого серпня. Маленький хлопчик вийшов на подвір'я — він щойно повернувся з дачі, побачив невідомого йому чоловіка й сказав: "Завтра я йду до школи".
Невідомий чоловік зупинився, зсунув кепку на потилицю, поглянув на хлопчика, підморгнув і зник у натовпі людей, які снували повз їхній двір вулицею.
А першого вересня хлопчик справді пішов до школи. Ну, звісно, він хвилювався, боявся запізнитися, не дозволив матері проводжати його...

Читати повністю →

Три гілочки мімози

Коли вранці він підійшов до столу, то побачив величезний букет мімоз. Вони були такі крихкі, такі жовті та свіжі, як перший теплий день!
— Це тато подарував мені,— сказала мама.— Адже сьогодні Восьме березня.
Справді, сьогодні Восьме березня, а він геть забув про це. Вчора ввечері пам'ятав і навіть уночі пам'ятав, а тепер раптом забув. Він побіг до себе в кімнату, схопив портфель і витяг листівку. Там було написано: "Дорога матусенько, вітаю тебе з Восьмим березня! Обіцяю завжди тебе слухатися"...

Читати повністю →
Дивіться також
загрузка...