І. Я. Франко — наш геніальний поет, який оспівував людину, її силу. Вірш "Каменярі" часто називають поемою. І це не випадково. Твір дійсно виходить за межі вірша не стільки своїм обсягом, скільки значущістю поставлених проблем.
Змальовуючи збірний образ закованих каменярів, їх невимовно тяжке становище, автор указує й нате, що дає змогу знести цей "страшний тягар". Це "любові жар", що поломеніє в очах кожного.
Каменярі — могутня, нездоланна сила, яка може подолати будь-які перешкоди.
Чим більше Франко показує, за яку важку і небезпечну для їх життя працю взялися каменярі, тим глибше переконання читача, що витримка і сила духу трударів від цього тільки зростає, і вони розіб'ють скелю перешкод і прокладуть шлях до щастя.
І хоч із скромності робітники кажуть, що вони "не герої... і не богатирі", але читач належно їх оцінює: це мужні люди, легендарні богатирі-велетні, ковалі волі й щастя.
Автор не подає розв'язки, щоб ми могли самі домислити її. Але можливий ще й інший варіант. Розв'язка вірша — у майбутньому, в тому, що збудує суспільство для нащадків.