"Тіні забутих предків" є яскравим зразком майстерного використання М. Коцюбинським багатющої скарбниці народної творчості.
У цій повісті письменник з надзвичайною проникливістю відтворив своєрідність народного світогляду саме так, як він виявився у фольклорі.
М. Коцюбинського полонив чарівний куточок Карпат. Його захоплювала казковість краю, величність природи, життя гуцулів з їх багатою фантазією і незвичайною психікою, їх глибоко поетичне, образне мислення.
Уже сама назва повісті, над вибором якої довго розмірковував письменник, містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.
Початок твору простий, спокійний, як і належить епосу або казці. Але вже з перших слів оповіді в ній з'являється фантастичний елемент. Неспокійний був новонароджений Іванко, і забобоння мати, не знаючи, чим це пояснити, вважає, що дитину їй підмінили. Мабуть, баба при пологах "не обкурила десь хати", "не засвітила свічки", і їй підклали бісеня. Тож із перших днів свого народження Іванко потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, які його батьки успадкували від своїх, а ті — від ще давніших предків.
М. Коцюбинський бачить джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в давній традиції, що йде від предків, а і в особливостях самої гірської природи і способу життя серед неї. Природні явища стають джерелом народження фантастичних образів. Так, в дитинстві і для Іванка, і для Марічки "весь світ був як казка, повна чудес,
таємнича, цікава й страшна".
У дорослому віці у героїв фантастичні уявлення не зникають, а лише набувають інших форм.
Цікавою є сцена першої появи Іванка на полонині, серед вівчарів. Він знаходить їх за розпалюванням вогню, причому стародавнім способом — за допомогою тріски й каменю. Вівчарі не відповідають гуцулові на його вітання, бо зайняті священною справою. Та тільки коли маленький вогник вискочив із скалки і "ватаг побожно підняв вогонь і встромив у ватру", він обернувся і відповів на Іванкове вітання.
І це не примха, не дивацтво ватага, а свідоме обожнення вогню. Бо саме вогонь має протягом усього сезону випасання овець боронити од всього лихого маржинку. Коли вже Іван повертається з полонини в село, то там ще залишаються люди, які "мусять чекати, аж згасне вогонь, той вогонь полонинський, що сам народився, неначе бог, сам має й заснути". Поставивши за мету показати психіку гуцула, М. Коцюбинський відповідно до дійсності наділяє її фантастичними уявленнями про світ. І в буденному факті, і в праці, і в пісні — скрізь людина бачить містичні сили. Фантастичні образи повісті покликані не стільки створити романтичну історію, скільки передати особливості психології характерів, духовного світу героїв.
- "Тіні забутих предків" (повний текст)
- "Тіні забутих предків" (скорочено)
- "Тіні забутих предків" (аналіз)
- Яке враження справили на М. Коцюбинського Карпати? (та інші запитання)
Кохання Івана та Марічки від самого початку було трагічним. Бо воно було більшим і сильнішим за життя. 1 коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Поклик кохання і муки породжують в його душі ілюзії, фантастичні образи, а згодом призводять до того, що Іван, як і Марічка, втративши пильність, гине від зіткнення з дикою гірською природою.
Малюючи непоборну силу кохання, автор шукає його джерела в таїнстві природи, таїнстві життя, таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах віковий досвід аж до вірувань наших далеких предків.
Повість М. Коцюбинського — це ніби сам голос душі, що його хотів розбудити в кожній людині великий письменник. Нагадати нам: ми теж українці, і забуті предки щодень говорять з нами рідним словом, казкою, легендою, повір'ям, піснею, ростом трави і дерева, голосом води.