Є вічні шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, для яких "минає славне і гучне". До таких творів належить неперевершена "Джоконда" Леонардо да Вінчі, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси.
Жодна картина світу не зазнала такої кількості підробок, нападів: її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовували куточки вуст, щоб убити незбагненну посмішку, таємницю якої уже кілька століть даремно намагаються розгадати мистецтвознавці. Саме посмішка Джоконди і стає "героєм" новели Рея Бредбері. Восени 2061 року уцілілі після атомних бомбардувань жителі великого міста відзначають свято — досить дивним, на наш погляд, способом: ламають і трощать усе, що чудом збереглося після катастрофи.
У цих "святкових" подіях бере участь, принаймні як свідок, хлопчик Том. Саме безпосередня, безхитрісна дитина у новелі і відчуває недоліки і недоречності світу дорослих, бо сама вона — символ майбутнього, зміни поколінь.
Том стає у чергу — власті дозволили кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі "Джоконда". Нам може видатися, що це абсурд, перебільшення навіть для фантаста. Та давайте згадаємо потрощені стільці у нинішніх кінотеатрах, поламані ліфти, спалені поштові скриньки. І це роблять наші ровесники, такі, як Том у новелі "Усмішка". Натовп шматує картину на клапті, втоптує у багнюку, ламає раму. Жахливе і страшне видовище. Та письменник лишає нам промінчик надії — саме до рук Тома потрапляє шматочок полотна з посмішкою Джоконди.
- "Усмішка" (повний текст)
- "Усмішка" (скорочено)
- Чому тільки в розмові з Грігсбі автор розкриває читачу сутність свят? Як пояснює Грігсбі причину їх виникнення? (та інші запитання)
Є відомий вираз: "Краса врятує світ". Але для початку треба, щоб світ врятував красу. І, як нам здається, символічним є те, що до рук Тома потрапляє саме шматочок із Усмішкою, а не губами, небом чи руками Джоконди. До речі, слово "усмішка" написано з великої літери, що перетворює її на образ-символ Мистецтва, Краси, Духовності: "...Світ став, осяяний місяцем. А на його долоні лежала посмішка". Отже, ми маємо зрозуміти, що світ врятував красу. Тепер краса має врятувати світ.