Есе – жанр літературного твору, що показує індивідуальні враження, міркування з конкретного приводу, питання. Зазвичай такі роботи – це прозаїчне висловлювання, їх об'єм невеликий, композиція вільна. При створенні есе часто виникає безліч питань, адже твір-роздум – це доволі складний жанр. Англомовний експерт говорить про написання такого твору наступне:
"With all the conformity and uniformity of today's education, essays have always remained an island of creativity and freedom to express your opinion, even though you may not seek it. You can buy an essay online, outline the paper's details with the writer, and proceed to another assignment. But it's also fun to go through the whole process yourself, presenting your arguments and polishing them to perfection. That's how you learn to become better." – Henrique Bertulino.
Основні характеристики есе як жанру літературної творчості
Слово "есе" прийшло до нас з французької мови, та історично походить від латинського exagium що можна перекласти як "зважування". Існують ще й такі значення слова: досвід, проба, нарис.
Навіть при тому, що стиль написання есе вільний, певні ключові моменти можна виділити. Серед них:
- Обсяг твору – 800-1000 слів.
- Зміст. В основі роздуми стосовно побаченого, прочитаного, пережитого на власному досвіді. В есе висловлюються свої погляди – світогляд, думки, почуття, ідеї. Допускається висвітлення моральних, етичних, громадянських цінностей. Дуже важливим є самостійність та оригінальність думок, адже на першому плані особистість автора.
- Композиція. Вона довільна, логіка роздумів диктує послідовність викладу. Надзвичайно важлива аргументованість, переконливість. Часто застосовується прийом проведення паралелей, добираються аналоги, застосовуються асоціації. Крім роздумів варто використовувати емоційну оцінку подій, явищ.
- Стиль – художній чи публіцистичний. Властива експресивність, емоційність, присутня яскрава образність, активно вживаються метафори, порівняння, алегоричні образи та символи.
- Невимушеність розповіді. Автору важливо створити довірчий стиль, спілкуватися з читачем так, щоб йому все було зрозуміло. Тобто уникати навмисного ускладнення, незрозумілих, двозначних конструкцій. Гарне есе зможе написати лише людина, що повною мірою володіє темою, оперує визначенням та може подати їх в зрозумілій для аудиторії формі.
- Парадокси. Есе повинне дивувати читача/слухача. Якщо це вдалось, то на думку фахівців – твір написано якісно. Відправною точкою часто стає афористичне, яскраве висловлювання.
- Особливості мови. Для есе притаманна розмовна інтонація – вислови невимушені, безпосередні. При цьому варто уникати сленгу, шаблонних фраз, скорочень слів та надто легковажного тону. Мова повинна бути серйозною. Ще одна характерна особливість – ведення "живої бесіди" з читачем, прийнятна розмовна лексика. Головна вимога – дотримуватись індивідуальності та авторського стилю.
Класифікація есе: якими бувають ці твори
Існує декілька класифікацій есе. За змістовим наповненням: аналітичні, оповідальні, описові, рефлексивні, зіставні, критичні. Для наукових праць використовується перший та останній тип. Літературна форма в якості критерію дозволяє розділити есе на такі види: нотатки, листи, нариси, рецензії, сторінки щоденника, ліричні мініатюри. За змістом виділяють історичні, художні, публіцистичні, літературно-критичні, духовно-релігійні, філософські есе.
Існує ще одне розділення на 2 великі групи:
- Особистісні, суб'єктивні. В таких есе основний елемент – розкриття тієї чи іншої сторони особистості автора.
- Об'єктивні. В них особистісний початок підлеглий предмету опису чи йде від якоїсь ідеї.
Структура есе: з яких елементів складається
Структура есе передбачає демонстрацію на початку певної тези, яка надалі буде доводитись та аргументувати в форматі логічних викладок, цитат, фактів. Основні елементи есе:
- назва;
- вступ;
- основна частина;
- висновок.
Основна частина складається з абзаців, в кожному з яких пишуться тези та приводиться аргументація. Це своєрідний ланцюжок з кілець, що міцно переплітаються одне з одним і при цьому являються самостійними елементами.
Кількість тез, що подаються в есе, може бути різною – автор вирішує сам. Аргументів же повинно бути не менше 2-3. Не варто робити більше – це перевантажує есе, але і менша кількість буде виглядати несерйозно.
Кожну тезу необхідно обґрунтовувати виходячи з:
- особистого досвіду — можна використовувати історії з життя інших людей, в тому числі близьких чи знаменитостей, спираючись на їх біографію;
- загальновідомих явищ;
- фактів, що передаються без спотворення та маніпуляцій;
- історичних подій, які доповнюються аналізом суті, наслідків, причин;
- витягами з законів як діючих на цей момент, так і застарілих.