Завантаження
Віктор Шевчукевич, "Мрець і душа"
Перед заходом сонця ми йшли,
Голову припікало — та жила мета.
Це були не скарби, не примхи, не жінки —
А щось своє, що в затишку потонуло.
Тільки щось кричало звідкілясь:
"У цій глушині — ще хтось є?..