Завантаження
Валентина Лубенець, "Борисова історія"
Мої родичі по маминій лінії, дід Яків та баба Ганна, мали чотирьох синів.
Троє старших, як справжні селянські хлопці, помірковані та розважливі, допомагали батькам у господарстві. До десяти років від роду кожен з них пройшов практику й на сінокосі, і на пастівнику, і на заготівлі дров.
Найменший з них, Борис, як в отій народній приказці: як не одно, так останнє,— був вітрогоном та шибайголовою. Удома не всидить зроду, мати лозиною заганяла сина в хату аж пізно увечері...