Завантаження
Марія Козиренко, "Пісня"
Заспівай-но мою улюблену, оту журливу, вовчу... Ту, що зі сльозами на темно-жовтих очах... Нехай вони всі злякаються і позамикають двері, нехай розповідатимуть своїм дітям страшні казки про нас вільних... А потім лягатимуть спати з увімкненим світлом, чоловіки заспокоюватимуть жінок, а жінки — чоловіків, але ніхто все одно не засне... Ми бо не співаємо колискових.
Хтось в розпачі вже набирає двозначний номер... Кричить, щоб було чутно аж на тому кінці дроту...
Неспокійно солодким душам...