А місцеві рослини не мають наркотичної дії . Є тільки токсичні.
Так. Підходимо до найцікавішого.
— Я можу оглянути місце злочину?
Комісар і губернатор перезирнулись. Дружно зітхнули.
— На жаль, ні, детективе, — Золотарьов випередив Сімон. — Там протікає річка Бурхлива... її недарма так назвали. Якраз у цей сезон вона розливається дуже широко. Так що місце злочину ...мм... під товщею води. Нам взагалі пощастило, що труп знайшли у мулі до початку дощів.
Цікаво. Але це все я знаю.
А ось і починається найцікавіше.
— Мені треба поговорити з тим, хто знайшов труп.
***
Блакитно-зелене небо. Легкий запах озону. Ряди блідо-голубих дерев на обрії. Котеджі. Ферми.
Дво— і триповерхові "рафлезіанки" у центрі — для офісів, готелів і тимчасового житла для молодих пар. Поки це дозволяють ресурси гостинного терраформованого світу, кожна ліберіанська сім'я має власний дім.
Гравіплан з гербом Ліберії на дверцятах зі свистом опустився напроти входу на вказану Золотарьовим ферму. Борткомп, що вів машину, перейшов у режим очікування.
Нас було тільки троє. На Ліберії нікому не потрібна охорона.
Я уважно стежив за своїми супутниками. Золотарьов нервується все більше. У нього наче мотор в анусі. Пульс — 147.
Сімон — у повній фрустрації. Про це свідчить ритм головного мозку, напружені м'язи, замкненість у собі. Її серйозність і зосередженість — фікція.
А причин для хвилювання більш ніж достатньо. Браслет на моїй лівій руці, нашпигований нанотронікою, все частіше вібрує і час від часу коле шкіру. Це сигнали від таємних агентів, розкиданих по планеті. Я швидко глянув на маленький дисплей. Зі швидкістю, недоступною людському оку, проповзли-пролетіли рядки доповіді. Сильний стрес, атмосфера жаху і невпевненості у майбутньому по всій заселеній частині планети. Шок, викликаний першим на планеті вбивством, виявився надто великим для більшості ліберіан.
Кількість правопорушень зросла у 7,5 рази. Сварки, бійки, порушення громадського порядку, полювання на "імовірних" убивць. Кількість психозів, неврозів, самогубств зросла у 12,8 рази.
Знаменита ліберіанська соціальна система дала збій.
Господар ферми знайшовся біля кущів мутованих земних троянд. Напевне, свій стрес він виливав у роботі. Він саме давав розпорядження роботу-садівнику — красивому і примітивному, явно самопальному. Робот — випуклий білий диск півметра в діаметрі з дев'ятьма маніпуляторами — мигнув зеленим вічком і поволі полетів геть. Тільки тоді хазяїн повернувся до нас.
Мулат. Невисокий, кремезний, весь у зморшках. Синя роба нагадує стару тюремну уніформу. Колоніст першого покоління. Та найголовніше в ньому — великі карі очі.
— Лестер, привіт. Це детектив І-258 з Землі... — офіційний тон не вдається Золотарьову.
Уважний, трохи насторожений погляд.
— Громадянин Лестер Кінг? Мені потрібен ваш онук.
— Розумію, — твердо відповів Кінг-старший. — Він вдома... і з ним Толя. Вам пощастило. Зараз я їх покличу.
Саме Айзек Кінг і Анатолій Смолич знайшли на березі Бурхливої труп Томіча.
Скоро в саду з'явились обидва юнаки.
З двадцятирічним Айзеком усе було ясно. Він побачив ліберіанина, вбитого іншим ліберіанином. Реакція була цілком прогнозованою. Він виглядав старшим років на десять. Очі жаринками горіли на вбитому лиці.
З молодшим на рік Смоличем було важче. Схоже, шок він пережив набагато краще. По твердому обличчю навіть мені було важко прочитать емоції та думки. Одне було ясно видно: він знає, як жить далі.
Коли хлопці підійшли ближче, закрив очі. Активував біоенергетичні сенсори. Так і є. Біополе Айзека зменшилось у півтора рази (я порівняв з даними персон-профіля). У ньому переважали сірі та сіро-голубі тони. Було навіть кілька краплинок чорного.
Аура Анатолія, навпаки сяяла і переливалася усіма барвами. От воно що. Пережитий стрес викликав у нього емоційну захисну реакцію. Біополе було красивим, але горіло багряним і жовто-зеленим: кольорами люті та страху.
Звичайно, це було ледве 2% тієї інформації, яку я отримав завдяки біосенсорам.
— Ми не будемо вам заважати? — питає Сімон. Строга, суха, офіційна.
— Ні. Але відійдіть. Етика слідства.
Золотарьов зітхнув (треба було мені рахувати, скільки разів на день він це робив). Поплентавсь до машини. Сімон з ним.
— Я почекаю в саду, — кинула вона мені. Наче не все одно.
Спочатку — той самий фарс, який мені доводилось розігрувать перед губернатором і комісаром. Загальні питання: де, як, коли, куди, за чим.
Відповідав в основному Анатолій. Кінг підтакував, кивав чи мляво щось додавав.
У молодого мулата на 12% зросла схильність до самогубства. На 87% збільшилася схильність до вживання наркотиків, і так чимала (очевидно, передалася генетично).Може на Ліберії й справді нема психотропів. Але їх рано чи пізно завезуть.
— Як ви думаєте, Айзек, хто міг бути вбивцею? Які можуть буть мотиви?
Айзек, здавалося, зараз зомліє.
— Я... я... не знаю, — очі в землю, голос хворий. — Усі зараз мучаться цим питанням...
І тут свічка, яка вже догорала, випустила у світ язик чистого полум'я:
— Знайдіть його, будь ласка, знайдіть! Люди не знають, що і думать, що робить! Це ж може бути будь хто, розумієте? Чийсь сусід, чийсь друг чи брат... Будь хто!
Він іще щось бурмотів, хвилювався, хлипав, дивився мені в очі...
— Анатолію, не відійдете на хвилинку?
— Чого? — скинув голову, як жеребець. Йому було ніяково за друга.
— Тому що я вас прошу.
Анатолій постояв ще секунду, нарешті поплескав Айзека по плечу і, незадоволений, відійшов.
— Неофіційно, Айзеку. Як ви збираєтесь жить далі?
Молодик дивився на мене великими здивованими очима. В душі він іще був справжньою дитиною.
Наскільки біори можуть судити про людську душу, звичайно.
— Жить... Та як жить після такого ? — Свічка знову перестала палати. — Якось... не знаю... Щось легше спитайте...
Він справді не хотів жить. Але й сили на самовбивство у нього не було. Якби на планеті були поширені психотропні засоби, він би вже став алкоголіком чи наркоманом. А значить, потенційним злочинцем.
— Дякую, Айзек. Ви мені дуже допомогли. Можете бути вільні . Анатолій!
Я не став ні втішать, ні заспокоювать. Мене на це не програмували.
А от і Анатолій.
У нього — свої реакції.
— Як жить, питаєте? Та якось треба. Головне жить. Все інше — деталі.
Я помовчав.
— А конкретніше, Анатолію? Що саме, на вашу думку, зміниться?
Тепер він мовчить. Подумав. Сказав твердо:
— У мене — мало що зміниться. Як жив, так і буду. Тільки... обережніше. Тепер на кожному кроці може буть небезпека. Ви знаєте, група активних молодих людей — і я в том числі — збираємося подать проект закону, який дозволить використання зброї приватним особам. А якщо адміністрація не підтримає, — той самий жереб'ячий жест — ми самі зброю знайдем! У мене є знайомі в арсеналі. І можете про це сказать губернатору!
Розумно. Логічно. Цілком правильна лінія поведінки з точки зору біора. Ось тільки люди — не біори.
— Дякую за відвертість. І останнє питання, теж неофіційне: щоб ви зробили з убивцею, якби він попав вам у руки?
Це питання ключове. Контрольне. Я готував до нього Анатолія протягом усієї розмови.
Юнак не вагався.
— Передав би у ваші руки, звісно ж. Я особисто до його рівня опускатись не збираюся. А за інших не відповідаю.
Відпустив і Анатолія. Пішов.
Вогник детектора брехні на моїй рогівці рівно світився зеленим упродовж усієї розмови. Біосенсори підтверджували це. Ні, Анатолій не був здатний на вбивство з помсти.
Тільки на ненавмисне. Тільки, якщо у своєму страху сприйме тінь перехожого за тінь вбивці. Якщо вистрілить з легально чи нелегально добутого лазера в сторону тихих кроків. Тільки для власної безпеки. Бо за інших він не відповідає.
Золотарьов скоро звариться у власному поту. Сімон (все-таки в машині, а не в саду) сидить і дивиться в одну точку. Обоє здригнулись, коли я підійшов до гравіплана.
Сідаю.
Вирушаємо до передостанньої зупинки.
— Я хочу бачить Марію Томіч.
***
Браслет вже не переставав вібрувать і колов мою руку все частіше, сигналізуючи про нові злочини вже не "добрих і слухняних" ліберіан. Кількість правопорушень зросла у 8,9 рази. Кількість психічних зривів — у 19,9 рази. Я знов проглянув звіт. Троє людей лежало у регенераційних ваннах після сутички з дружинниками — місцевою поліцією. Ще один — після спроби самоспалення в знак протесту проти бездіяльності адміністрації. (Мабуть, надивився фільмів з історії Землі).
Моя місія наближалася до завершення.