ЗМІСТ
ВІРШІ ЗА 1989 РІК
"Цю книгу, коли-небудь, ти до рук візьмеш..."
"Над конспектом гну я спину..."
ВІРШІ ЗА 1990 РІК
"Краплинки, граючись, летять додолу..."
"В житті у кожного із нас є речі незабутні..."
"Весь день чогось не вистачало..."
"Спливають роки без упину..."
"З'явився ти сьогодні вранці..."
ВІРШІ ЗА 1991 РІК
"Коли тобі важко і сумно..."
"Холодний вітер дув нещадно..."
ВІРШІ ЗА 1992 РІК
"До Бога горнуться народи..."
"Все по спіралі іде..."
"Жовті пелюстки..."
"Море соняхів розквітло"
"Її вірші – легкі й чудові..."
ВІРШІ ЗА 1993 РІК
"В небі зорі палають..."
"Всі моє переживання..."
"Магнітні бурі..."
"Доля буває рожева..."
"Дощ весняний лиє..."
"Коли нам погано..."
"Люди лишають Вкраїну..."
"Співають, співають пташки..."
"Коли дерева брудно-сірі, графічні..."
"Гарно ловити зорі..."
"З долею граємось..."
"Людська душа, мов комора..."
"Приходимо часом до цілі..."
"Як хвилі у морі..."
"Коли маєш небагато років..."
"В обідню пору..."
"Без цеглинок..."
"Травиця-шовковиця..."
"Вночі та удень..."
"Був сонячний день..."
"День сміявся ясним сонечком..."
"Як можна своє не любити..."
"Сльози і біль..."
"Осінь стояла барвиста..."
"Життя..."
"Живи і надійся..."
ВІРШІ ЗА 1994 РІК
"У ніч перед Різдвом..."
"Краси довкола стільки!"
"Поезія – не комбінація..."
"Не журись, крига розтане..."
"Щастя – поняття відносне..."
"Думаєш істина..."
"Цвітуть каштани..."
"Була крихта надії..."
"Всупереч долі..."
"Любіть усе, що оточує вас..."
"Фізика і лірика..."
"Осінь... Мажорні октави..."
"Поблякли фарби..."
"Від фруктів можлива оскома..."
"Щастя – павутинка..."
"Метаморфози..."
"Довго мрії-намистинки..."
ВІРШІ ЗА 1995 РІК
"Перший день Нового року..."
"Біда, як кохання..."
"Зими такої я не пам'ятаю..."
"Цікаво жити..."
"Біда приходить тоді..."
"Вечором збіжить сльоза..."
"Шокували побляклі фарби..."
"На поклик і ласку весни..."
"Сміється і сумує..."
ВІРШІ ЗА 1996 РІК
"Новий рік! Різдво Христове!"
"У повсякденному житті..."
"Вчора був дуб..."
"Коли в саду стою зовсім одна..."
"У житті важко йти..."
"Люблю ясена, дуба і клена..."
"Поки вражає..."
"Вічно зелена юна сосна..."
"Що може бути краще..."
"Аличева щедра злива..."
"Вітер навіжений..."
"Води плюскотіння..."
"Квіти передосінні..."
"Осінь..."
"Вже вітер листочки..."
"Ворон кряче..."
"Життя – гра світла і тіні..."
"У всьому є міра..."
ВІРШІ ЗА 1997 РІК
"У вік динамічності..."
"У пошуках слави..."
"Зустрілися невчасно..."
"Люблю, коли цвітуть каштани..."
"Школа рідна, мила..."
"Із краплинок-літер..."
"Слово за словом..."
"На душі зима..."
"Почуття людські..."
"Всі ми гості випадкові..."
"Із Кафедрального собору..."
ВІРШІ ЗА 1998 РІК
"Як віднайдуться випадково..."
"Сльози мамині бринять..."
"Весняний цвіт..."
"Людська душа..."
"Життєва графіка – складна..."
"Життя – корида..."
"Минає морок невідомості..."
"Бабине літо..."
"Дивлюся на світлину..."
ВІРШІ ЗА 1999 РІК
"Як весна вплітається..."
"Цівкою тонкою..."
"Малюнок мозаїчний..."
"Спроби наповнити змістом..."
"Дружно зацвіли тюльпани..."
"Рідні простори..."
"В осінній палітрі..."
"Сонце. Відлига..."
ВІРШІ ЗА 2000 РІК
"Воскресіння Христового свято..."
"Поезія – великі радощі життя..."
"Над листяною розеткою..."
"Щастя – квітка..."
"Очей блакить..."
"Все сталося само собою..."
ВІРШІ ЗА 2001 РІК
"В природнє плетиво квіток..."
"Чарівністю зайнялося довкілля..."
"Дивною чарівністю..."
"Гойдає вітер..."
"Від кохання..."
"Із покоління в покоління..."
"Любов – і рух, і сила, і життя..."
"Зойком відчаю..."
"Коли любиш..."
"Вогненними краплинами..."
"Закохалась..."
ВІРШІ ЗА 2002 РІК
"Люблю цей світ!"
ВІРШІ ЗА 2003 РІК
"Весна не подарує..."
"Коли зустрічаються він і вона..."
"Яке щастя..."
ВІРШІ ЗА 2004 РІК
"Миттєво, мов гірлянда..."
"Небеса відкриті для молитви..."
ВІРШІ ЗА 2005 РІК
"Літечка краплинки..."
"Осінній вернісаж..."
"Сонячна доріжка..."
ВІРШІ ЗА 2007 РІК
"У кожній миті..."
"Я – часточка природи..."
"Існує "так"..."
"Як ми у двох..."
ВІРШІ ЗА 2008 РІК
"Кохання – мальоване диво..."
ВІРШІ ЗА 2009 РІК
"Спогади-перлинки..."
ВІРШІ ЗА 2010 РІК
"Душі людської самоцвіти..."
"Ніколи обман..."
ВІРШІ ЗА 2011 РІК
"Народилася заново із болю..."
ВІРШІ ЗА 2012 РІК
"Радій, що живеш..."
"Ніжно вимовляю слово "мама"..."
ВІРШІ ЗА 2013 РІК
"Перлинкою..."
ВІРШІ ЗА 2015 РІК
"Маленька тваринка..."
"Дорожиш годинами..."
ВІРШІ ЗА 2017 РІК
"Метелики у животі..."
ВІРШІ ЗА 2018 РІК
"У полоні кохання..."
ВІРШІ ЗА 2019 РІК
"Бачити прекрасне волієш..."
ВІРШІ ЗА 2020 РІК
"Земля усміхається квітами..."
ВІРШІ ЗА 2021 РІК
"Коли ідеш до Бога..."
"Трепетно і ніжно..."
ВІРШІ ЗА 2022 РІК
"Відійшов у засвіти..."
"Все від смутку задихалося..."
"Попри грози і зливи..."
ВІРШІ ЗА 2023 РІК
"Квіткова мить..."
"Плачуть дощі..."
ВІРШІ ЗА 2024 РІК
"Звикаємо до всього..."
"У барвах душі, життя, натхнення..."
1989
* * *
Цю книгу, коли-небудь, ти до рук візьмеш,
Пил обтрусиш, до серця пригорнеш.
І на душі у тебе – тепло-тепло стане,
Й спогадів, прекрасна мить настане.
Тобі згадаються студентські роки,
В які не мала ти ні з чим мороки,
Мимохідь пройдуть перед тобою –
Студентики веселою юрбою.
Постануть в пам'яті улюблені викладачі –
Хорошого і доброго, так звані, сівачі.
Мимоволі виступить сльоза в очах,
Й поринеш ти в своїх думках.
(01.12.1989)
* * *
Над конспектом гну я спину,
В очах уже ідуть круги.
Думками в день наступний лину,
Хоч зараз ніч і тиша навкруги.
"Бра" і "кет" в цей час до мене завітали
Й цікаву таємницю розказали;
І частки, подолавши яму, налетіли
Й про свої можливості загомоніли.
Про себе й атом водню нагадав,
І дельта-функції, так любо, посміхнулись.
На білогривому коні Дірак промчав.
І знамениті оператори сюди приткнулись.
А чудесні квантові рівняння,
Торочили, торочили без кінця,
Про свої гіркі поневіряння,
На студентів нарікаючи в серцях.
(24.12.1989)
1990
* * *
Краплинки, граючись, летять додолу,
Я чую їх прекрасний спів,
Який не відтворить ніколи й нікому,
Бо, ж, природнім даром є той спів.
Музика дощу – журлива і прощальна,
Бринить, немов обірвана струна,
І нотка в ній вчувається печальна,
І незабаром з'явиться сама пора сумна.
(12.08.1990)
* * *
В житті у кожного із нас є речі незабутні,
Що виринають в пам'яті весь час,
Рішучим кроком з нами йдуть в майбутнє,
Не покидаючи на хвильку нас.
Роками несучи оцей тягар важкий,
Проходимо з думками довгі милі,
Все прагнемо натрапити на шлях легкий
І забуваємо, що перед долею усі безсилі.
(18.09.1990)
* * *
Весь день чогось не вистачало,
Думки снувались нелегкі, –
Аж раптом сонце засіяло,
Й зникли спогади гіркі.
Така ж прекрасна мить була,
Так затишно і тепло стало,
Що хмуритись уже я не могла,
Хоча й не довго сяйво це тривало.
(5.10.1990)
* * *
Спливають роки без упину,
Земля свої міняє кольори,
Я тільки я думками лину
До тебе, хлопчинку, завжди.
В думках з тобою розмовляю,
В думках – вітаюсь і прощаюсь,
В думках тобі усе розповідаю,
В думках же й усміхаюсь.
(8.11.1990)
* * *
З'явився ти сьогодні вранці, –
На серці, вмить зробилось тихо,
Захотілось закружлять у танці,
Забути, що існує в світі лихо.
(07.12.1990)
1991
* * *
Коли тобі важко і сумно,
Вийди у двір, погуляй;
Коли тобі важко і сумно,
Прекрасне щось, добре згадай.
Коли тобі важко і сумно,
Не плач, не ридай;
Коли тобі важко і сумно,
Ти пісню веселу співай!
Коли тобі важко і сумно,
Надію і віру у себе вселяй;
Коли тобі важко і сумно,
Жити себе заставляй.
(05.02.1991)
* * *
Холодний вітер дув нещадно,
Лив дощ, немов з відра,
Струмки води текли безладно,
Додолу похилилася трава.
Було довкола сумно і похмуро,
Незатишно та страшно так було,
Тому й стояла я понуро,
Мріючи про літечко й тепло.
Аж раптом в себе за спиною,
Почула таємничий голос твій;
Твої слова лилися піснею дзвінкою,
Що сколихнула все в душі моїй.
(27.05.1991)
1992
* * *
До Бога горнуться народи,
Міняються напрями й моди,
Образи, барви, сюжети, події,
Завжди лиш жевріють надії.
(1.01.1992)
* * *
Все по спіралі іде,
Розвивається, росте,
В світі все повторяється,
Через сторіччя повертається.
(3.05.1992)
* * *
Жовті пелюстки
Лежать на долівці.
Може то не пелюстки,
А мрії, що роїлись в голівці.
Може то чисте й святе,
Що в душах буває,
Що більш не зацвіте,
Що у вічність відбуває.
(3.05.1992)
* * *
Море соняхів розквітло
На городі біля хати.
Одні стоять собі тендітно,
Інші хочуть сонечко догнати.
Тягнуться вгору і вгору –
Велетенських дубів доганяють.
А потім, схиливши голівки додолу –
Довкола на все поглядають.
Он там одинокий метелик літає,
На квітку барвисту він часом сідає,
Малесенькі крильця свої розправляє
І знову в повітрі стрімко ширяє.
А там – у кущах притаївся павук –
Невинную жертву свою дожидає;
Метушиться заклопотаний жук –
Картоплю він, певно, шукає.
Чорнобривці чогось зажурились,
Бджілка тихенько дзижчить;
Птахи сумним співом залились
І "коник" уже не сюрчить.
Білосніжна хмарина по небу блукає,
Листя жовтіє і сохне зелена трава;
Стиха вітерець холодний повіває,
Хоч сонечко тепле ще всіх зігріва.
(24.08.1992)
* * *
Її вірші – легкі й чудові,
Відображають плин її думок,
Розповідають нам про сни казкові,
Про неповторність та красу зірок.
У них оспівана весна,
Прекрасна молодість, кохання,
Дитяча мрія осяйна,
Прагнення людські й бажання.
З них дізнаємось, черпаємо знання
Про сиву давнину і звичаї народні,
Про мудрі істини біблійного вчення,
Про різні явища і сили надприродні.
Вони вражають чистотою,
Мелодійністю, красою,
Змістом, глибиною,
Повчальністю та простотою.
Читать їх можна без кінця,
До божевілля надихатись можна.
І все ж не слід копіювать творця –
Безглуздо це й робить цього не можна.
(18.12.1992)
1993
* * *
В небі зорі ясно палають,
Веселковими барвами грають,
Візерунки дивні мережать,
Завжди серце бентежать.
(17.01.1993)
* * *
Всі моє переживання,
Радощі, розчарування,
Захоплення, стремління,
Злети та падіння.
Виливаю на папір –
З дитинства до цих пір.
Часом слід відвести душу,
І комусь довіритись я мушу.
(04.02.1993)
* * *
Магнітні бурі,
Дні похмурі,
Відлига, морози,
Затишшя та грози.
Бувають в природі
Й житті нелегкому.
Прожити без цього
Не вдавалось нікому.
(03.03.1993)
* * *
Доля буває рожева,
Світла, яблунева;
Доля буває чорна,
Похмура, потворна.
Вибирати не в змозі,
При Божій допомозі
Народжуємось з нею.
З нею досягаєм апогею.
(10.03.1993)
* * *
Дощ весняний лиє,
Траву і квіти полиє,
Землю гарненько помиє,
Може й зла трохи змиє!
(1.04.1993)
* * *
Коли нам погано,
І виглядає довкола все тьмяно,
Коли обертом йде голова,
То рятують слова...
І ніжні й ласкаві,
І добрі й лукаві,
Заспокійливі й колючі.
Холодні та палючі.
Вони загоять рани,
Виведуть з туману,
У біді зарадять,
Втихомирять і розрадять.
(6.04.1993)
* * *
Люди лишають Вкраїну,
Кидають її назавжди.
Забувають люди країну,
Де народились, росли.
Люди шукають щастя
В далеких-далеких світах.
І не знають, яке це нещастя –
Вічно блукати в нерідних краях.
(1.05.1993)
* * *
Співають, співають пташки,
Красуються трави буйні.
Рожеві і білі летять пелюстки,
Зникли лиш мрії ясні.
Розгубились, заблукали,
Розвіялись, мов дим,
Не залетять на чашку кави,
Іржаве вже не буде золотим.
(3.05.1993)
* * *
Коли дерева брудно-сірі, графічні,
Розпускають ніжно-білі бруньки,
Коли оживають в них соки магічні,
Вкриваються листям гілки.
Божественні гімни треба співати,
Чарівницю-весну зустрічати!
Красу цю, красу цю вітати,
Все нове, розквітле, стрічати!
Бо в цьому високе і часте щось є,
П'янить, перехоплює дух,
Бо в цьому високе і часте щось є,
І вічний, неперервний рух.
Бо в цьому глибокий зміст,
І певно жодні люди, народи,
Не прокладуть до розуміння міст,
І не збагнуть цієї загадки природи.
(6.05.1993)
* * *
Гарно ловити зорі,
З вітром розмовляти,
Мандрувати в далі неозорі,
Вершини вдало штурмувати.
Хоч гарно, не завжди доступно,
Не завжди все під силу усім,
Як підкрадаються мрії підступно,
Все зваж, поміркуй над усім.
(15.05.1993)
* * *
З долею граємось
В піжмурки.
Каємось...
Летять ошурки –
рештки нас.
Понівечені,
неподібні до нас
і обпечені.
Для дослідів
придатні,
До самостійних дій
нездатні.
(16.05.1993)
* * *
Людська душа, мов комора.
Візьми ключ, відімкни.
Шукай і глибше копни:
Прогляне і нечисть, й потвора,
Знайдеш і світло, й добро,
Невдало приховане зло,
Приємне душевне тепло.
Побачиш людське все нутро.
(23.05.1993)
* * *
Приходимо часом до цілі,
Буцімто й яблука спілі,
Та щось не смакує, не йде,
Не те все й не те.
За щось хватаємось,
Чимдуж чіпляємось,
А потім каємось,
Страждаємо і лаємось.
Мучимось, вагаємось,
Чогось, когось цураємось,
Не помічаємо, що час іде,
Тихо до зими повзе.
(23.05.1993)
* * *
Як хвилі у морі,
Так в радості й горі,
Минають роки,
Спливають віки.
Лиш дуб величезний,
Славний, кремезний,
Щовесни оживає,
Кіпу спогадів навіває.
(15.06.1993)
* * *
Коли маєш небагато років,
На душі безхмарно,
Свято віриш у пророків,
Не второпаєш, що мрієш марно.
По-своєму все розумієш,
По-своєму трактуєш,
Світ бачити волієш
Таким, я у думках гаптуєш.
(17.06.1993)
* * *
В обідню пору
Зникають мережки,
Не лізеш на гору
Шукаєш стежки.
Світанок та вечір
Зовсім не подібні.
Міркування під вечір
Ясні, вірогідні.
(18.06.1993)
* * *
Без цеглинок,
з води і піску
будувала будинок
на острівку.
Прикрашала квітками,
встеляла листками,
оживляла піснями,
Фантазувала до нестями.
А сонце пригріло,
Пісочок просох.
Все в замку зотліло,
Полонив переполох.
Споруди вже не було,
рожевії квіти
за водою понесло,
затонули самоцвіти...
(30.06.1993)
* * *
Травиця-шовковиця,
Небесна голубінь,
Похилена вербиця,
Літечка теплінь.
Яка пора чудова!
Для спочинку – час.
Мрія кольорова,
Вмить окрилить вас.
(5.07.1993)
* * *
Вночі та удень
Плаче погода за літом,
За кошиком стиглих вишень,
За ніжним весняним цвітом.
Злиться, ридає, сумує,
Щось стиха бурмоче,
Сліз ніяк не вгамує,
Посміхнутись не хоче.
(05.07.1993)
* * *
Був сонячний день.
Все йшло своїм ходом.
Комашки обліпили пень,
Сумували верби за городом.
Раптом страшно стемніло,
Сильна буря здійнялась,
Стільки вгору пилу злетіло,
Що аж курява знялась.
Блиснуло, загриміло, дощик полив,
Безжалісний дуже вітер
Все покрутив і побив,
Уподібнив дерева до літер.
Та й став затихати,
Мабуть шибенник схотів
Інших настрахати,
Або ж додому полетів.
А сонце знову зійшло,
Життя йшло своїм ходом,
Мов нічого й не було
Й сумували верби за городом.
(7.07.1993)
* * *
День сміявся ясним сонечком,
І плакав теплим дощиком,
Сяяла перлинами трава,
Не внадилась у гості ще моква.
Літечко теплом всіх огортало,
Плоди щедро-щедро дарувало.
На душі від цього аж світало,
Життя барвами веселки грало.
(22.07.1993)
* * *
Як можна своє не любити,
Чуже вічно хвалити,
Мову рідну топтати,
Своєю ж чужу визнавати,
За Україну не дбати,
Її хліб спокійно поїдати?
(24.07.1993)
* * *
Сльози і біль,
Невдачі і смуток,
Біль все і біль,
Де радості жмуток?
Чом не існує балансу,
Різні актив і пасив;
Нема для радощів шансу,
Сумний лунає мотив.
(24.09.1993)
* * *
Осінь стояла барвиста.
Трава шовковиста
Місцями була,
Квітка остання цвіла.
Осінь прийшла,
Сум і дощі принесла.
Притягнула негоду,
Типову осінню погоду.
Далі мала бути зима,
Срібляста зима,
Снігові кучугури,
Морозові тортури.
Але в душу ввірвалась весна,
На тепло і квіти рясна.
Щире дівча закохалось,
За марою погналось.
Купалося в мріях,
Романтичних завіях,
Словопадах медових,
Снах кольорових.
Тремтіло, чекало,
Дар мови втрачало,
Про все забувало,
Бо сильно кохало.
Вперше кохало,
Дивне щось відчувало.
Кохало й не знало,
Що в гру небезпечну грало.
У гру, де є пішаки
І є королі-мастаки
До лжекохання,
Нещирого зізнання.
Все за чисту монету
Сприймало.