Ніч стискає холодні крила.
Та крізь темряву бачу я світ,
Що надію в серцях не згубила.
Гуде небо тривожним басом,
Мов випробовує людську міць.
Та не вкраде воно із часом
Ні любові, ні наших облич.
Я дивлюся у височінь,
Де зірки ще крізь морок сяють.
Вірю: скоро настане день,
Де сирени вже не лунають.
І над нами літатимуть знов
Лиш лелеки, птахи журавлині,
А замість страху й вибухів — любов,
Мир і тиша в моїй Україні.