Від самого початку війни Юков очолював цей загін, який забирає з лінії фронту тіла загиблих. За цей час Олексій особисто оглянув сотні тіл. Нерідко доводилося збирати рештки рук і ніг, кістки…
Інколи стрілка годинника продовжує рухатися, коли серце його власника вже зупинилось…
"Тіло треба повернути додому, — стверджував Юков, — щоб душа могла відродитися. Часом відчуваєш, що з тобою хтось розмовляє уві сні, або навіть бачиш рядки з листа загиблого…"
З поля бою виносив загиблих
в паузи між атаками,
щоби матір перед могилою
сина могла оплакати.
Із фрагментів збирав ціле —
сам, ніхто не примушував…
Перед ним не скалічене тіло —
розтерзані душі!
А коли всі лягали спати,
бачив літер дитячий ряд:
"Ти не хвилюйся, тату!
У нас все гаразд…"