Я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?Адже сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю розумом – тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко...
Григір Тютюнник
6 березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був "Собою, Особою, себто особливим"…
У нього є пронизлива новела "Дивак". Головний її герой хлопчик Олесь — НЕ такий, як інші. Він полюбляє малювати на снігу, лягати на землю і крізь лід спостерігати за підводним життям річки... Ясна річ, його не розуміють, навіть б'ють... Але він все одно лишається таким, яким є.
Напевно, це чудова метафора — автопортрет самого письменника, а можливо, й взагалі образ чи не кожного справжнього митця, який зазвичай є не таким, як усі...
Він лягає на сніг
читати дно річки…
Немов уві сні:
кожна мить —
вічність.