і чорні справи коїть саме вночі,
оскільки Він спить і не чує нічого,
а тому, напевно, допоки мовчить…
І хтось запускає крилату ракету:
— Та що ж ти робиш?
— Наказ виконую!..
Летять на місто пекельні комети,
тремтять від вибухів шибки віконні.
Не спить півночі руденький хлопчина,
він кличе маму, а краще — тата…
А вранці з заплющеними очима
до дитсадка за руку на самокаті.
Та Бог вже не спить — вкрай безсоння мучить,
він бачить очі без вини закатованих,
Ірпінь, Маріуполь, Бахмут і Бучу,
страждання і кров — знову і знову…
Полоненим нашим відсікають голови,
аж стіни тремтять безголосі,
і лежать вони беззахисні, голі
на холодній червоній підлозі.
"Шахедами" б'ють по дитячих лікарнях —
з крапельницями сидять надворі
серед гарячих розчавлених каменів
малюки онкохворі…
Ні, Бог не спить — він все чує і бачить,
в його очах — відчайдушний щем…
Він знає твердо — ніяких пробачень!
Катам ніколи — жодних прощень!
Ні, Бог не спить — він все чує і внемле,
як наші герої захищають небо,
як наші герої боронять землю…
Просто кращих забирає до себе.