І сонця сяйво будить щось в душі,
Душа пливе звиваючись у римах,
Згортає свої кільця у вірші.
Там, за озоном, ніч чекають зорі,
Щоб милуватися собою у ставках,
І пташки крик вривається бадьорий,
У тишу ранку наче гострий цвях
Життя іде, та ні — летить зі свистом,
І сонця біг скорочує нам тінь,
По нитці долі мчить років намисто,
І знову неба глибочезна височінь.