І навкруги похмуре каламуття,
Мелодій дивних не несе ефір,
Мов загнаний живцем у мертвий кут я.
Душа не чує струн чарівних звук,
Їх не чутно коли летять ракети,
Хто випрямить реальність цю криву,
Де забувають за вірші поети?
Одна струна вібрує все ж – це біль,
Але її мелодій я не прагну,
О, Музо – струнам іншим дай зусиль,
Гармонію щоб породити справну!