із вітром по життю пливу.
Й не треба більш ніяка сварка,
коли так дихаю й люблю.
Не шукаю вигоди від долі,
все своє у серці бережу.
І як верби чи стрункі тополі,
про своє лиш вітру розкажу.
Мрії всі — блакиті довіряю.
Золоту, що ллється із небес.
І коли дійду уже до краю,
скаже хтось, — Диви, а він воскрес..
09.06.2026