не вкладаються в час.
В переспілому житі
доля любить ще нас.
В переспілому житі,
в волошкових очах,
будуть жити ще миті
у чужих вже сльозах.
В переспілому житі,
на другій стороні,
будуть жити ще миті
болем їхнім всі дні.
Будуть тихо мовчати,
не почуєм вже слів.
Те що треба сказати
хтось промовить не смів.
Будуть миті у часі
ховати наш біль.
В переспілому житі,
що смакує як сіль.
Хто хотів перемоги
на чужих берегах —
буде сльози ковтати
у власних серцях.
Буде сльози ковтати
на гробах у синів,
хто був ласий карати
своїх близьких братів.
Знаю точно, що миті
не вкладаються в час.
В переспілому житі
доля любить ще нас!
02.02.2026