Дієві люди:
Яків Беркута — самобутній учень, який вмів малювати олійною фарбою
Георгій Дакус – друг його і помічник з багатьох предметів
Іван Шелест-Петров, Никодим Шишкін, Владислав Білий – однокласники Георгія, але не друзі
Галина Олександрівна – вчитель зарубіжної літературна
Дмитро Ільїн – ледачий учень, який сидить і чортиків малює
Софія Смірнова – дівчина його
Соломія Піфагор та Варвара Чернівецька– подруги їх
Діана Іваненко, Марія Вольт, Яна Кайдашиха – подруги Соломії
Олександра Самойлова – ледача дівчина
Мирослава Кравченко – подруга її
Ірина Петрівна – вчитель математики
Марія Василівна – вчитель англійської та німецької мови
Надія Якимівна – вчитель географії
Тетяна Семенівна – вчитель фізики
Дух Гіпатії – стародавня філософиня
Дія 1
Виходить Гіпатія та сідає на край сцени. Завіси зачинені.
Ява 1
Дух Гіпатії: Доброго дня, шановне панство! Я Гіпатія – відомий давньогрецький філософ і математик, який майже півтора тисячоліття мандрувала багатьма країнами. В тому числі подорожувала і Україною. Стільки кілометрів треба було подолати, щоб потрапити до цієї прекрасної держави, яка мусила і мусить відстоювати свою незалежність, бо має підступного і жадібного сусіда.
Я стара, я втомлена! Мені образливо, що існують такі самобутні і талановиті люди, які мають здатність робити революції в суспільстві і приносять щось нове, щось те, чого нема у інших. І ці люди стають жертвою для кривдників, які нічим не цікавляться і не підтримують їхніх здібностей. Так було завжди.
Сьогодні мені хотілось би розповісти про одну подію яка відбулась у художньому ліцеї з дуже самобутнім учнем — Яковим. Чому самобутнім? Бо він, на відміну від інших, хоча і вчився на скульптора, міг досить не погано малювати олійною фарбою і вмів піднімати штангу чи гантелі. Але він не був найгарнішим у цій школі, бо на його лівому оці був кровавий шрам зі швом під губою, такий самий, як у пірата —Біллі Бонса. Майже нікому з хлопців не під силу було потягатися з таким Кротоном. За це він не отримував оцінок.
Навчатися в цій школі було легко лише на перший погляд. Такий надзвичайний подвиг могли зробити лише щасливчики. На відміну від інших шкіл, хлопці носили чорні піджаки з червоним галстуком та чорні джинси, а дівчата носили короткі спідниці з колготками або гольфами на ногах. Це була найголовніша традиція. Отож, починаю розповідь!
Ява 2
Завіси відкриваються.
У класі перерва. Учень 9-Б класу, Яків Беркута, зі своїм другом, Георгієм Дакусом, повторюють уривок з оди Ф.Шиллера "До радості".
Підходить Дмитро Ільїн з Софією.
Дмитро Ільїн: Слухайте, може після уроків підемо в кіно з Софією?
Яків стрімко дивиться на Дмитра.
Яків Беркута: Знову якась буде підстава?
Дмитро Ільїн: Та ні. Це, як вибачення за те, що ми тебе називали кацапом через те, що ти дивишся радянські фільми.
Яків Беркута мовчки продовжив повторювати уривок.
Георгій Дакус: Не заважай нам! Іди і повторюй, бо знову два отримаєш. І не обіцяй йому хтозна-шо.
Дмитро виходить до коридору із Софією ображені.
Дмитро Ільїн: Пачєму вони нас проганяють?
Софія Смірнова поправляє своє коротке волосся і тулиться до Дмитра та єхидненько усміхається сама собі.
Софія Смірнова: У меня есть отлічная ідея, як підставити Якова…
Дмитро Ільїн: І што ти прєдлагаєш?
Софія Смірнова: Іріна Пєтровна сказала мнє, что Єслі Яков будет здавать отривок на язикє орігінала і будут запинки, то смейся как можно громче і тикай пальцем в нєво. Понял?
Дмитро киває головою.
Дмитро Ільїн: А єслі Георгій ета увідіт і на нас ево радітєлі в суд подадут?!
Софія Смірнова: Нє бойся Іріна Пєтровна защітіт нас!
Дмитро клонить голову набік.
Дмитро Ільїн: Самнєваюсь. Нас могут ізгнать із етай школи.
Софія Смірнова: Та успакойся! Помнішь как ми его висмєяли, што он нє умєєт на турнікє подтягіваться?
Дмитро Ільїн: Забудь ето! Ти хочєшь, штоби нас абратно заставілі двор подмєтать, как тагда в начале учєбного года?
Софія Смірнова: Хачу.
Дмитро Ільїн: Тагда я тєбє нє памошнік в етом дєлє.
Ява 3
Тихенько підходить стара жінка в давньогрецькій туніці й торкається майже оголеного плеча Софії. Дмитро здивований.
Дмитро Ільїн: Галина Олександрівна?! Как ви сюда папалі?
Софія Смірнова: Сматрі! Це ж наша великая Сапфо!
Галина Олександрівна дивиться на Дмитра таким суворим поглядом, як міс Полі — героїня роману Елеонор Портер "Полліанна".
Галина Олександрівна: Так, Дмитре, це Галина Олександрівна. Молодчина, Соф'я. Саме так мене треба називати. Ану швидко зайшли до класу! Урок вже почався.
Дмитро Ільїн: Што ви сказалі?
Галина Олександрівна: Знову вам Ірина Петрівна щось погане сказала зробить? Живо в клас! І не забувайте, що говоримо українською, а не – російською. Бо візьму фонограф і запишу ваші егоїстичні фрази і ту капость, яку вам наказала зробити ваша вєлікая… Ірина Петрівна.
Дмитро Ільїн та Софія Смірнова: Нєєт!
Галина Олександрівна: Не брешіть… Я знаю, що наказала .
Вони біжать до класу.
Соломія Піфагор: Чєво ви как слонопотами бєжитє в клас?! Скора урок!
Мовчки сідають.
Ява 4
Заходить Галина Олександрівна.
Галина Олександрівна: Доброго дня!
Хором: Доброго дня!
Галина Олександрівна: Сідайте.
Учні сіли.
Галина Олександрівна: Будемо перевіряти домашнє завдання.