Він чує шелест вітру в хмарах.
Десь нижче – птаха ніжний щебет,
Земля в тумані, наче в чарах.
А гляне ввись – краса безмежна,
Відвести погляд неможливо.
Примружить очі обережно,
Щоб не злякати теє диво.
У ранків – особливий подих,
Він угорі інакший просто.
Там сонце високо так сходить,
Там хмари неймовірні ростом.
А ось вечірнії серпанки…
Вони багряні, золотисті.
Ніби ажурні витинанки
Повирізав митець барвисті.
І ці Господні справжні дива
Не кожен бачити зуміє.
Побачать їх лише щасливі
І ті, хто так про небо мріє.
Хто не цурається роботи,
Кому Господь дає потребу
Літати в небі. Це – пілоти,
Хто бачать світ очима неба.